Глава 7

Після приїзду відразу пішла в душ, захотілось змити із себе цей день. Я витирала волосся у себе в кімнаті, коли у двері постукали.

- Я можу ввійти? - Почула голос Макса.

- Заходь.

- Хотів запитати чи ти не голодна?

- Ні, дякую. День був важкий, тому... Я не голодна.

- Поговоримо? Я маю все тобі пояснити.

- Давай. - Погодилась, хоча мені й так все зрозуміло.

- У нас Молотовим колись давно був конфлікт. Я думав все в минулому, та, як виявилось, у хлопця свої думки на цей рахунок. Павло ж хотів легких грошей і вирішив збагатитись моїм коштом. Разом з Олексієм вони провернули аферу й вивели всі гроші з рахунків моєї контори. Таким чином вони підставили мене перед кредиторами, партнерами, налоговиками. Маша в той час зустрічалась із Павлом і, побачивши його у себе на роботі, сильно здивувалась. Випадково чи спеціально вона стала свідком розмови Павла та Олексія, склала два й два, а далі ти знаєш.

- Не розумію одного, чого він не позбувся Марії слідом за Павлом?

- Як тільки Павло зник, Марія залягла на дно і тривалий час Олексій не міг її знайти. Також у неї був компромат на Олексія і йому треба було дізнатись де він захований.

- Що за компромат?

- Точно не знаю, щось пов'язане з готелем і нас не стосується. - Відповів чоловік. - Якщо чесно, я думав, що вона давно поїхала. Коли тебе побачив біля під'їзду, аж розізлився від такої наглості. Думаю, мало того, що обдерла мене до нитки, ще явилась наче так і треба.

- Але це ж її квартира.

- Рилась в речах?

- Так, вибач.

- Нічого, завтра переїдемо до мене. А тепер, дорогенька, прийшов тобі час відповідати на запитання. - Сказав єхидним голосом.

- Що ти маєш на увазі?

- Ти зі мною ляжеш на дивані, чи я з тобою в спальні?

- Що ти несеш? Іди до себе.

- Ні, більше без тебе я спати не буду. У мене сьогодні все життя пронеслось перед очима й одне я зрозумів точно, без тебе я не хочу.

- Ні, я завтра поїду.

- Анно, ти розбиваєш мені серце.

- Он як. Спочатку ти підозрював мене, потім втягнув у небезпечну справу, а тепер що?

- Я жити без тебе не можу, ось що.

- Ти викрав мій паспорт і погрожував мені.

- Ти себе чуєш? Я кажу, що люблю тебе, а ти мене в чомусь звинувачуєш. - Сказав пошепки й взяв за руки. - Й на випадок, якщо вранці надумаєш від мене втекти, то повідомляю – я знову стащив твій паспорт і ключі від квартири.

Після цього він дістав із кишені маленьку коробочку, й зі словами:

- Ти будеш моєю заручницею навічно? - простягнув її мені.

Що тут скажеш, такого шаленого Різдва в моєму житті ще не було. Я все життя зачитувалась романтичними та детективними історіями, а тут сама стала її учасницею. Та життя це не детектив, а складна й дуже цікава штука, так окрім авантюри під ялинку, я отримала на Новий Рік коханого на все життя.