Глава 1

Я підійшла до триповерхового будинку та глипнула вгору. Зовнішні стіни пофарбовані в яскравий жовтий колір, а підвіконня в білий. Будівля стара, але завдяки ремонту не виглядає розвалиною, а навпаки, скидається місцевою пам'яткою культури. Попри те, що небо затягло сірими хмарами та от-от розпочнеться снігопад, вона виглядає по різдвяному святково.

Кутаючись у комір зимової куртки, зловила долонею одиноку сніжинку та підійшла до під'їзду. Очікування гарно проведеного часу переповнюють мене, адже нарешті настала відпустка, на яку я так довго чекала. Постійні дедлайни, наради, конференції настільки виснажили мене, що я пішла на справжню авантюру заради такого довгоочікуваного відпочинку. На одному з сайтів, де тусуються такі ж самі одинокі трудоголіки, або ж просто одинокі люди, я познайомилась із дівчиною, на ім'я Мері. Після кількох днів переписування я відчула в ній споріднену душу і з легкістю погодилась на її пропозицію, а саме помінятись житлом на різдвяні свята. Оскільки ми із різних міст, то це чудова можливість змінити обстановку та перевести дух, наповнитись новими ідеями та завести нові зв'язки. У мене ж причин було кілька, та основна із них це роман із моїм шефом, який спочатку не давав мені проходу, а тепер робить все для того, аби я звільнилась. Це важливе рішення для мене і щоб вчинити правильно мені потрібен час.

Бажаючи якнайшвидше потрапити до мого тимчасового житла я дістала ключі від вхідних дверей та покрутила їх на долоні.

- Так, ось ти де. - Дісталась потрібних дверей.

Один оберт ключа і...

Хтось своєю сильною рукою штовхнув мене в передпокій. Чоловік в синій куртці жбурнув мене на підлогу та зло шкірить зуби.

- Кажи, де ти його заховала? Думала мене так легко провести? - Я не розумію, що саме зараз відбувається, а хлопець тим часом вхопив мене за комір та поволік в кухню.

Здавалось, що моєму страху немає меж, але побачивши за спиною у чоловіка ще одного здоров'яка, в моїй голові все вкрай перемішалось.

Здоров'як вхопив першого та добряче ним тріпнув. Я ж підтисла ноги до грудей та продовжила клацати зубами від переляку.

- Що тобі потрібно від моєї дружини? - Розпочав допит здоров'як.

- Як ти можеш її так називати?

- Я зі своєю жінкою без тебе розберусь, а ти що тут забув?

- За нею боржок, сам запитай.

- Запитаю, а ти вимітайся! - Гаркнув і викинув першого за двері.

Зачинивши за ним двері, повернувся до кухні. До того часу я встигла прийти до тями та навіть вскочила на ноги.

Чоловік окинув мене прискіпливим поглядом, та з запитаннями не поспішає. Повільно підійшов до водопровідного крана та набрав в стакан води.

- Ви мене сплутали, я не господарка квартири. - Перша порушила мовчанку, та й взагалі, терпимість це не мій коник.

- Я знаю. - Коротко відповів після того, як допив воду.

- Тоді я піду. - Вхопила валізу та підтюпцем попрямувала до дверей.

- Стій. Спершу розкажи хто ти й що тут робиш?

- Мері запропонувала мені провести у неї Різдво та новорічні свята. - Розповіла йому про нашу домовленість. - Та про те, що тут твориться таке, вона забула повідомити. - На слові "таке" обвела долонею кімнату, наче це щось пояснює.

- А сама вона де?

- У мене.

- Я серйозно маю в це повірити? - Нахмурив лоба чоловік.

- Ось. - Я нетерпляче дістала з кишені телефон та почала показувати наше листування з новою подругою.

Чоловік уважно перечитав весь діалог та продовжує дивитись на мене з підозрою. Я сама розумію наскільки дивно це виглядає, але що вдієш, така вже вона правда. Я ж не брешу.

- Тобто моя дружина і ти помінялись місцями? І куди ж поїхала моя дорогоцінна? Хоча ні, можеш не говорити, я впевнений, її там нема. - Почесав потилицю.

- Я можу йти? - Трохи заспокоїлась, адже чоловік більше руками не розмахує і виглядає цілком спокійним. Та, як виявилось, на везіння я розраховувала дарма.

- Тут така справа, у мене зникли гроші, багато грошей. - Ошелешив мене. - І поки я займатимусь їх пошуками, ти будеш під рукою, так би мовити. Ти на довго тут?

Які ще гроші? Що означає оте його "під рукою"?

- Я тут менш як годину, а мене вже намагались прибити. Я тут не залишусь ні на хвилину й до ваших грошей не маю жодного відношення. - Вигукнула й для більшої переконливості тупнула ногою.

Підбор на лівому чоботі зламався та покосився на бік, від цього я почала дратуватись ще більше.

Чоловік притягнув мене за руку та всадив на стілець.

- Я не кажу, що ти маєш відношення до крадіжки, але саме ти можеш мені допомогти.

- І як я можу вам допомогти?

- Ти приїхала відпочивати?

Я мовчки кивнула.

- Відпочивай. - Продовжив він. - Ось кухня, там спальня. Тільки... Ти вже вибач, я на дивані перекантуюсь, не знав, що у мене гості.

- Ви не можете утримувати мене тут силою. - Попри роздратування, більше тупати ногами не стала.

- І не збирався. - Після цього чоловік проворно вихопив сумочку із моїх рук та порившись дістав із неї паспорт. - Хай побуде в мене. А в цілому, почувайся як вдома.