Розділ 4

Нагадую про телеграм канал де я всіх чекаю)

https://t.me/books_MR2060

або

вводите у пошуковому запиті

Books_MK

Спочатку я не на жарт злякалася. Все ж, я не спеціаліст у боях хоча і стріляти вмію. Але...хто програє в бою той автоматично вилітає. І через це я почала хвилюватися. Спочатку билися два молоді хлопці. І я впевнена, що вони мали всі шанси залишитися на роботу. Але все ж один програв.

***

Нарешті я повернулася додому. Мої руки нили від болю, котрий я сьогодні на них звалила. Зайшовши до квартири я одразу ж взяла аптечку, і почала обробляти кісточки рук. Здається, я не була найгіршою. Але і про себе як найкращу не можу сказати. Частинка мене раділа, що цього Сашка не було але частинка і сумувала, адже хотілося побачити чи він і у житті такий красивий як і на фотографіях з інтернету. А можливо це все фотошоп?Забинтувавши руку я відчинила холодильник звідки дістала колу. Так, я хоча і поліцейська та харчування моє не завжди є здоровим. Сівши на диван я потяглася до пульта і ввімкнула телевізор. На першому ж каналі потрапилося якесь розважальне шоу і я, вмостившись зручніше, почала дивитися телевізор. Не помітивши, коли і заснула. Але хтось вирішив порушити мій спокій бо прокинулася я від дзвінка у двері. І був це надто надокучливий дзвінок. Тому я, важко видихнувши і піднялася з дивана. Не здивувалася, коли відчинивши двері побачила колегу.

- Привіт. - сказала я.- Заходи.

І відійшовши від входу, пішла назад до вітальні а Юра закрив двері.

- Я ледь не здурів. Ти телефон не піднімала. Довелося приїхати. В тебе все гаразд?- спитав він дивлячись як я сідаю на диван.

- Так, все добре. Принаймні я так думаю.

Я бачила як його погляд кинувся на білий бинт а моїй руці.

- Невеличкий наслідок бою руками - сказала я на його погляд.

- І що ти можеш сказати про ту фірму?

- А ти там ніколи не був?- здивувалася я.

Він заперечливо похитав головою.

- Бути поліцейським із стажем не так і вигідно. Принаймні мене в офіс не впускають без документів чи призначених зустрічей. - сказав він знизивши плечима.

- Ну, в такому разі ти не багато втрачаєш. Я була тільки на першому поверсі. Твого підозрюваного не бачила. На жаль. Був тільки інший чоловік. Напевно, начальник охорони. Відбір мав три етапи. І почалося все з бою ножами, потім вже рукопашка і стрільба.

- Дивно, що простому охоронцю повинна бути така підготовка. - сказав Юра те, що я думала декілька годин назад.

- Це дійсно дивно. Але більше нічого не можу сказати. Все як в усіх фірмах. Нічого дивного чи підозрілого. Не думаю, що твоя теорія "бандитизму" має сенс.

Я бачила як Юра закотив очі, і хотіла сказати щось на рахунок цього але вирішила перевести тему.

- Як там твоя Лана?Скоро непосидючий він або вона народиться?

- Завтра в лікарню лягає. Добре, я напевно піду. Якщо будуть якісь новини то напишеш. Дзвонити не раджу, все ж я одружений а коли дружина бачить дівоче ім’я на телефоні чоловіка, це майже вбивство.

Я посміхнулася. Провівши Юру до дверей повернулася назад до дивану і подивилася на свій мобільник. 9 пропущених від Юри і один від...невідомого номеру. Я перетелефонувала і довгі гудки змушували мене нервувати. Все ж їх перебив милий і солодкий голос дівчини.

- Доброго дня, Тетяна Величко?

-Доброго. Так, це я. А хто турбує?

- Ви сьогодні на роботу приходили. На вакансію охоронця. Олександр Іванович хотів би побачитися з вами.

Моє серце почало частіше битися.

- Гаразд. О котрі мені завтра приїхати?

- Ні, він хотів би зустрітися в більш нейтральній обстановці. За дві години у ресторані "Maric Two". 

Я глянула на свій годинник. Зараз рівно шоста. Ця пропозиція змусила мене напружитися, але все ж я відкинула свої відчуття та погодилася. Якщо хочу встигнути, потрібно уже починати збиратися чим я і зайнялася.