Глава 18 - Тіло пам'ятає

Сьогоднішня лекція з озброєння була призначена в ангарі — а це означало лише одне. Нарешті настав час перейти від нескінченної теорії до чогось справді цікавого.

Після тижнів лекцій про типи енергоблоків, правила безпеки, балістику, конструкцію зброї та десятки технічних термінів нарешті ми  мали взяти зброю до рук.

Намагалась не показувати нетерпіння — але крок до ангара сьогодні здавався легшим ніж будь-коли. Навіть курсанти навколо виглядали жвавішими. Зазвичай сонні після ранкових занять — сьогодні перегукувались між собою, будували здогадки й раз у раз поглядали на величезні металеві ворота попереду.

Схоже не одна чекала цього дня.

Хвіст мимоволі смикнувся — нетерпляче і трохи безконтрольно. Притиснула його до ноги поки ніхто не помітив.

Знайомство з капітаном Щиретом відбулось ще на початку навчання — і доволі дивно. За весь час він жодного разу не привітався і навіть не представився. Просто заходив до аудиторії, починав лекцію — і так само мовчки йшов. Його рухи були різкими уривчастими а голос хрипким і грубим ніби кожне слово давалось йому через силу.

Відсутність правої руки зовсім не заважала капітану. На її місці стояв бойовий протез який міг трансформуватись у величезну штурмову гармату. Під час лекції з протезування навіть продемонстрував її нам. Судячи з характеристик ця штука могла рознести бойового робота на шматки одним пострілом.

Тож коли сьогодні почав заняття без жодних привітань — ніхто навіть не здивувався.

— Ну що ж курсанти, — його хрипкий голос луною прокотився ангаром. — Настав час обрати свою зброю.

По строю одразу пройшов схвильований шепіт. Навіть найспокійніші курсанти помітно пожвавились.

— Одразу поясню. Будете вивчати всі типи озброєння. Хоча б теоретично. Але кожному бійцю потрібна спеціалізація.

Капітан заклав руку за спину й повільно рушив вздовж шеренги.

— Найкраще рішення — обрати два види зброї. Для дальнього та ближнього бою. Повірте моєму досвіду — рано чи пізно знадобляться обидва варіанти.

Він зупинився ковзнувши поглядом по курсантах.

— І не треба вибирати те що виглядає найефектніше. Не треба хапати те що взяв ваш друг. Заходьте в зброярню, прислухайтесь до себе й беріть те до чого лежить серце.

Кілька курсантів тихо засміялись.

Капітан одразу перевів на них важкий погляд.

— Серйозно.

Сміх миттєво стих.

— Хороша зброя повинна відчуватись продовженням вашого тіла. Якщо доводиться думати як її тримати — значить це не ваша зброя. Коли знайдете свою — зрозумієте одразу.

Він дістав планшет.

— Поспілкувався з професором Осфальдом і вашими кураторами тому маю для декого кілька рекомендацій.

Капітан опустив погляд на планшет.

— Амб. З огляду на особливості твоєї раси — зброя середньої і далекої дистанції. Снайперські комплекси або карабіни. Мисливці з лісів звикли покладатись на терпіння і точність а не на лобові атаки.

Амб коротко кивнув.

— Брейк. Тут усе просто. Бери щось важке. Дуже важке. Твої фізичні показники дозволяють використовувати зброю яку більшість курсантів навіть підняти нормально не зможуть.

На обличчі Брейка одразу з'явилась широка усмішка.

— Рейк. Тобі більше підійде універсальна зброя. Штурмові карабіни, мечі або списи. Не розпорошуйся на складні системи.

Рейк спокійно кивнув.

Капітан перевів погляд на мене.

— Нейя. Осфальд сказав що однаково добре працюєш обома руками. Тому дивись у бік парної зброї. Два клинки, два пістолети або інші подвійні комплекти. Це одна з твоїх сильних сторін.

Мовчки кивнула.

Капітан ще кілька хвилин викликав інших курсантів даючи короткі поради залежно від здібностей, фізичних даних та стилю бою. Комусь рекомендував важкі гармати. Комусь — снайперські комплекси. Комусь — списи, мечі чи енергетичні луки.

Зрештою прибрав планшет.

— Але запам'ятайте головне. Це лише поради. Якщо зброя не підходить — не беріть її. Ваше завдання сьогодні знайти те що відчувається продовженням власного тіла.

Після цього махнув рукою в бік дверей зброярні.

— А тепер вперед. Час знайомитись зі своїм майбутнім партнером.

Увійшовши до ангара просто розгубилась від кількості зброї.

Очешуєть.

Вона була всюди.

Кілька довгих рядів тягнулись через усе приміщення. Зброя висіла на стінах, стояла на стійках, лежала в прозорих контейнерах і була встановлена на демонстраційних платформах.

І це була не просто військова зброя.

Це були справжні витвори мистецтва.

На одній зі стін висіли величезні дворучні мечі. Чорні леза з червоними світловими прожилками виглядали так ніби були здатні розрубати бронетранспортер навпіл.

Поряд стояли бойові коси з енергетичними лезами. Їхні довгі вигнуті клинки світились блакитним і більше нагадували зброю якогось міжзоряного лицаря ніж звичайного солдата.

На окремій платформі красувались важкі бойові молоти. Деякі мали вбудовані прискорювачі удару інші — цілі енергетичні реактори в руків'ях.

Трохи далі помітила пару розкішних револьверів із біло-золотими корпусами. Виглядали настільки дорого що скоріше пасували аристократу ніж курсанту Академії.

Поряд лежали футуристичні пістолети з плавними обтічними формами. Білі корпуси, сріблясті вставки та тонкі блакитні лінії енергоконтурів робили їх майже витворами мистецтва.

Цілі ряди займали штурмові гвинтівки. Короткі. Довгі. Важкі. Легкі. Деякі були настільки великими що більше нагадували переносні гармати.

— Ого… — видихнув хтось поруч.

Була повністю згодна.

Брейк вже зник біля секції важкого озброєння. Судячи з виразу обличчя почувався тут як дитина в магазині солодощів.

Амб зупинився біля стійок зі снайперськими гвинтівками. Взяв одну — і одразу правильно поставив руку на цівку. Ніби не вперше.

Потім не поспішаючи пройшов до секції клинків і зупинився біля короткого енергетичного меча. Темний клинок з тонкою синьою прожилкою вздовж леза.

Взяв. Покрутив у руці. Поклав назад.