Глава 5: Перша поразка

Над містом Тіньборг нависла важка тиша. Вулиці, ще вчора такі звичні і знайомі, сьогодні здавалися чужими й небезпечними. Туман розливався по вузьких провулках, ховаючи в тіні кожен крок героїв. Еліанна йшла попереду, відчуваючи, як серце стискається від страху, а руки знову тремтіли. Вона вже навчалася контролювати силу, що прокинулася всередині неї, але досі боялася втратити контроль у найважливіший момент.

Тарвен йшов поруч, прислухаючись до найменших звуків. Лука намагався не відставати, але важкий тягар страху і відповідальності відчувався на ньому так само гостро, як і на Еліанні. Вони прямували до старого складу на окраїні міста, де, за словами Тарвена, зберігався важливий артефакт — ключ до розуміння планів злого мага.

— Тримайте очі відкритими, — тихо промовив Тарвен. — Місце це наповнене пастками ілюзій. Кожна невірна дія може коштувати нам дорого.

— Я готова, — прошепотіла Еліанна, стискаючи кулаки. Їй здавалося, що страх тепер став чимось знайомим, і водночас він підштовхує її рухатися вперед.

Вони увійшли до складу. Всередині стояла густина магії, що змушувала повітря здаватися важким. Старі полиці, які колись тримали запаси, зараз приховували невидимі пастки, а тіні стін здавалися живими. Еліанна відчула, як всередині неї загорілася енергія, наче сама магія складу кликала її.

— Там він! — тихо крикнув Лука, вказуючи на сяючий артефакт на центрі кімнати. Це був кристал, що переливався всіма кольорами спектру, і від нього виходив легкий, але пульсуючий світловий ореол.

Еліанна зробила крок вперед, відчуваючи, як магія всередині неї відгукується на кристал. Їй було страшно, але вона розуміла: щоб забрати артефакт, доведеться повністю довіритися власній силі.

— Зроби це, — прошепотів Тарвен. — Концентруйся на своєму страху, а не на ньому.

Еліанна глибоко вдихнула, спробувала зосередитися, і рука її тремтячим рухом потягнулася до кристала. Але саме в цей момент у кімнаті загорілися червоні спалахи. На порозі з’явився він — маг, який керував містом через артефакти. Його очі світилися холодним світлом, а рука, що тримала темний жезл, здіймалася над артефактом, наче хотіла його знищити.

— Тепер ви зрозумієте, чому мені не потрібні прості правила, — промовив він голосом, що звучав одночасно м’яко і загрозливо. — Ваш кристал стає моїм.

Еліанна спробувала використати магію, але її сили виявилося недостатньо. Кристал вислизнув із її рук, мов вода, і злетів у повітря до ворога. Він підняв його легко, і червоний світловий ореол оточив його, підкреслюючи величину його влади.

— Ні! — закричав Лука, намагаючись кинутися вперед, але Тарвен схопив його за плече: — Стримайся!

Еліанна відчула, як страх охоплює її зсередини. Серце билося шалено, руки тремтіли, а з очей виступили сльози. Вона майже зламалася, але раптом згадала слова Тарвена: «Концентруйся на своєму страху, а не на ньому».

Вона глибоко вдихнула, закрила очі і відчула енергію, що пульсує всередині. Серце мов би говорило їй: «Ти сильніша, ніж думаєш». Еліанна простягла руки, і навколо неї загорілися світлові спіралі, що оберталися навколо магічного потоку. Вона спрямувала його на артефакт, і кристал раптом вислизнув із рук злого мага, падаючи на землю.

Маг гаркнув, і його темна аура розсіялася на мить, але цього виявилося недостатньо. Він відступив, відчуваючи втрату контролю, але його погляд був холодний і розлючений.

— Це ще не кінець, — промовив він голосом, що ледь долинав до кімнати. — Я повернуся, і на цей раз ви не втечете від моєї сили.

Еліанна, Лука і Тарвен тяжко дихали, відчуваючи втому і розпач. Артефакт був втрачений, і ворог майже переміг, але вони вижили.

— Тобі вдалося зупинити його, — тихо сказав Тарвен, дивлячись на Еліанну. — Не повністю, але ти вперше використала магію свідомо. І це тільки початок.

Еліанна відчула, як страх поступово змінюється на рішучість. Вона вперше зрозуміла, що її сила не лише небезпечна, але й здатна захистити тих, кого вона любить.

— Я більше не боюся, — прошепотіла вона. — І наступного разу ми переможемо.

Лука посміхнувся, а Тарвен кивнув. Вони вийшли зі складу, відчуваючи, що попереду ще більше небезпек, але тепер кожен із них знав: поразка — це лише урок, а страх можна перетворити на силу.

Туман за вікнами поступово розсіювався, і світло першого вечірнього сонця падало на дах міста. Ауримар був все ще сповнений небезпек, але тепер герої були готові до наступного виклику, і їхня магія, страх і рішучість злилися в єдину силу, здатну протистояти будь-якій загрозі.