Ауримар
Пролог
Ніч опустилася на місто, і тіні вузьких вулиць здавалися живими. Кам’яні будинки шепотіли старими таємницями, а холодний вітер приносив запах дощу і попелу. Десь далеко лунав тихий дзвін — ніби хтось нагадував, що навіть у темряві життя продовжується.
Еліанна стояла на даху свого сирітського будинку й дивилася на мерехтливі вогні Ауримара. Їй було сімнадцять, а світ здавався надто великим і водночас небезпечним. Вона завжди відчувала, що її місце не там, куди ведуть старі закони й правила міста. Щось глибоко всередині не давало їй спокою.
Раптом повітря наче згустилося. Легкий світлячок пробіг перед її очима і застиг у повітрі. Серце забилося швидше. Це не був звичайний світлячок. Він світився магією — тією, яку їй завжди забороняли помічати.
«Хто ти?..» — прошепотіла Еліанна, і слова затонули у нічному вітрі.
Світ змінюється. Ауримар вже чекає.
#1939 в Фентезі
#497 в Міське фентезі
Відредаговано: 13.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
