Розділ 32

Айрелла

Осінь повільно закінчувалася, і з нею підходив до завершення наш перший навчальний семестр. Я відчувала, як холодні вітри все частіше пробігають коридорами Академії, а жовтогарячі листки, що вкривали землю ще тиждень тому, вже майже повністю зникли. Залишалися хіба іспити та заліки. І хоч ми з Рейгаром проводили разом кожну вільну хвилину, мене почало охоплювати тривожне відчуття, яке не давало мені спокою.

Ми сиділи на нашому звичному місці біля вогнища в його будинку, де пройшли десятки вечорів у медитаціях і тренуваннях. Він був поруч, але в мені зароджувався страх щодо того, що на нас чекало попереду. Зимовий бал скасували через ситуацію в Академії — зникнення адептів, розслідування, напруга. Далі, після сесії, на нас чекали канікули. Я мала три тижні без навчання, але думка про те, як я проведу цей час без Рейгара, гнітила мене.

— Ти переживаєш? — запитав він, помітивши, як я задумливо дивлюся на полум’я, що палахкотіло в каміні.

— Трохи, — зізналася я, зітхнувши. — Стільки всього сталося, і ще ці екзамени… А потім три тижні без тебе. Я не уявляю, як витримаю це.

Рейгар усміхнувся, легенько торкнувся моєї руки й ніжно стиснув її.

— Ти з усім впораєшся, — його голос був таким впевненим, переконливим у його правоті. — Я знаю, що ти добре підготувалася. А щодо трьох тижнів… Ми впораємося і із цим. Можливо, я знайду час навідати тебе.

Я усміхнулася у відповідь, хоч у грудях усе ще сиділа тривога. Перед нами були дні екзаменів, і найбільше мене нервував іспит із бойової магії та битви зі зброєю. Якби його приймав лише Рейгар, я б знала, що можу розраховувати на об’єктивність. Але комісія… і куратори…

— Ти ж знаєш, — сказав Рейгар, ніби прочитавши мої думки, — на екзамені з бойової магії будуть не тільки я, а й ректор і куратори факультетів. Вони будуть оцінювати. Мені не можна завищувати бали для тебе, навіть якщо я б захотів.

— Звісно, — я знизала плечима, намагаючись усміхнутися. — Знаю. Просто хочу, щоб усе пройшло добре.

Коли настав день іспиту з бойової магії, мої нерви були натягнуті, як струни. У залі для тренувань уже зібралися всі адепти нашого курсу. На нас чекали випробування, що повинні були продемонструвати наш рівень володіння як магією, так і зброєю.

Адептів зібрали всіх разом і обʼявили, що екзамен ми будемо здавати парами, на які нас розділить хтось із кураторів.

Уперед вийшов лір Дрейвен Алтарус — куратор артефакторів та алхіміків і заговорив:

— Вітаю вас, адепти! Як ви вже знаєте, ми тут зібралися не просто так. Зараз ми розділимо вас на пари й подивимося, наскільки гарно ви засвоїли знання, які давав вам лір дʼАррель. Спочатку ви проведете магічний двобій, потім двобій зі зброєю, потім кожен покаже, чому навчився. Позаяк вас непарна кількість, комусь доведеться проводити двобої по кілька разів. Думаю доручимо цю справу комусь із нелюдів, вони як-не-як сильніші.

Лір Алтарус швидко розділив нас на пари. Моєю парою стала Амалія — білява магеса. Ми кивнули одна одній і вийшли в коридор чекати, доки нас викличуть.

Не знаю скільки пройшло часу, перш ніж нас запросили, але я достатньо понервувала й подумки прикидала, яку обрати стратегію. Коли ж ми нарешті зайшли в у велику простору залу, я зустрілася поглядом з представниками комісії. Вони сиділи на підвищенні, а перед ними був спеціально огороджений куполом майданчик, на якому ми мали показати свої вміння. Я глянула туди й очима відшукала Рейгара. Він зловив мій погляд і кивнув, одними очима заспокоюючи й даруючи віру в себе. Я була вдячна йому за підтримку.

Амалія була гідною супротивницею, проте завдяки додатковим тренуванням я перемогла її в обидвох поєдинках. Далі настала черга показувати контроль над магією.

— Адептко Геллант, — промовила ліра келʼТарн. — Ми знаємо, що Астраліон визнав у вас дві панівні стихії — повітря та вогонь. Продемонструйте нам, будь ласка. Ваше завдання — створити вогняний згусток, потім повітряний вихор, а потім поєднати обидві стихії.

Я кивнула та видихнула. Зосередилася на своїй магії, потягнулася до неї, відчуваючи тепло, і створила вогняний згусток, повільно насичуючи його магією. На долонях уже був доволі велика куля, тому я повільно стала перетворювати її на повітряний вихор. Цього теж мене навчив Рейгар. Я покликала повітряну стихію, даючи їй узяти контроль над вогнем, вогняну ж навпаки трохи послабила і вже за кілька хвилин на руці стрибав рухливий вихрик. Теж наситила його магією, збільшуючи, а потім вплела у вихор іскорки вогню.

— Вражаюче, адептка, — кивнула ліра Міранда. — Ви чудово контролюєте свої стихії. Можете іти, результати екзамену будуть згодом.

Я кивнула, і на дерев’яних ногах пішла в коридор. Тільки-но опинилася поза межами екзаменаційної зали, як тілом пробіглося тремтіння. Коліна підкосилися, і я сперлася на найближчу стіну. Заплющила очі й сковтнула нервовий клубок, що весь час стояв у горлі. Здається, я впоралася непогано. Принаймні викладачі були задоволені. Та й в очах Рейгара я побачила схвалення.

За кілька годин очікування я мало не посивіла. Поки всі пари продемонстрували свої вміння, потім поки була нарада й оцінювання. Я сиділа й заламувала пальці, поки Аяда не схопила мене за руки і ледь не силою потягла мене до їдальні.

— Айрі, хіба можна так переживати, ти собі зараз пальці зламаєш, — вичитувала мене вовчиця. — Ти ж сама сказала, що тебе похвалила кураторка стихійників. Це ж гарний знак.

— Угу, проте я все одно переживаю.

— Ти надто правильна. Ось, поїж трохи.

— Мені кусок до горла не лізе, ходімо вже назад, скоро мають бути результати.

Аяда тільки закотила очі й пішла слідом за мною.

Як тільки ми дійшли до аудиторії, її двері відчинилися, і до нас вийшов Рейгар.

— Заходьте, адепти. Ми готові зачитати ваші бали, — зловив мій погляд і підбадьорливо усміхнувся. Це хороший знак.

Коли зачитали оцінки, я нарешті змогла видихнути. Мій бал був одним з найвищих. Я нарешті трохи заспокоїлася. Сьогодні більше не було екзаменів, тож нам сказали так тримати, побажали гарного дня і відправили готуватися до наступних іспитів та заліків.