Розділ 31

Рейгар

Подорож зайняла трохи більше часу ніж я планував, але не дивлячись на перешкоди, що постали на нашому шляху ми впоралися і добули лунорит. В Пірінар я повертався втомлений, але задоволений.

Вирішив не тягнути і одразу відправився в майстерню Ренара.

— Привіт, Ренаре! — сказав я, переступаючи поріг майстерні. — Я здобув лунорит.

— Привіт, Рейгаре. Виглядаєш втомленим, — сказав артефактор потиснувши мою руку.

— Так і є. Ми тільки повернулися з гір і я одразу до тебе.

— Гаразд, ходімо присядемо і я подивлюся, що ти мені приніс.

Ми пройшли в робочу зону і я обережно передав йому камінь. Якийсь час Ренар роздивлявся, як лунорит, виблискував глибоким синім кольором і потім задоволено кивнув.

— Те що треба. Заготовку я вже зробив, але остаточне виготовлення займе якийсь час. Я звʼяжуся з тобою, коли закінчу плетіння.

— Гаразд. Дякую тобі.

Я повернувся в маєток, прийняв освіжаючий душ і поспішив до своєї коханої істари.

Ми домовилися поснідати в місті, тож я чекав на неї під стінами гуртожитку. Коли Айрі випурхнула, я ледве не задихнувся від емоцій. Вона була чарівна у своїй теплій вʼязаній сукні, що гарно облягала спокусливу фігурку своєї господині. Зверху була легка коротка куртка. Красуня одним словом.

— Привіт, моя Карамелька… кохана, — згріб її в оберемок і насолоджувався її запахом, теплом її тіла, солодкими вустами.

— Більше ніколи не залишу тебе так надовго, якби не питання безпеки, нізащо б не поїхав, — пробурмотів я

— Що за питання безпеки? — зацікавилася моя солодка дівчинка.

Я тільки відмахнувся і сказав, що ледь не вибовкав свій сюрприз.

— М-м-м, тепер я буду тебе катувати, бо згораю від цікавості, — усміхнулася Айрі.

— Не вийде, Карамелька, я стійкий дракон.

— Навіть переді мною? — надула губки, вдавано образившись, моя кохана дівчинка.

— Перед тобою встояти набагато складніше, кохання моє. — Нахилився і поцілував, вкладаючи в цей поцілунок все своє кохання.

Ми провели чудовий день разом і я не хотів відпускати Айреллу, надто я скучив за нею за час моєї вимушеної відсутності.

— Шаленію від тебе, моя солодка Карамелька, моя істара, найбажаніша жінка на всій Феранії. Ти погодишся провести цю ніч у моїх обіймах? — з надією зазирнув в очі моєї дівчинки. Дракон був зі мною згоден і теж заворочався в нетерпінні.

Айрі глянула на мене розширеними від страху очима. Ох мила, що ж ти так лякаєшся, наче я тобі пропоную щось страшне. Пригорнув її до себе і тихенько сказав:

— Айрі, не бійся ми будемо тільки спати.

Обіймав її, вдихав запах волосся і давав мовчазну обіцянку, що все буде тільки з її згоди. Айрі розслабилася і ніжним поцілунком дала згоду.

…Як же було приємно прокидатися, обіймаючи кохану дівчину. Я милувався нею сонною, закудланою, але такою рідною. Будив її поцілунками і ніжними пестощами. Цей день ми теж провели разом, насолоджуючись компанією одне одного.

…Полетіли дні, заняття, розслідування забирало багато часу, але кожен вечір ми з Айреллою проводили разом. Якось ми сиділи на дивані і Айрі показала мені, що мітка майже проявилася. Який же я був щасливий. Тремтливими пальцями провів по мітці, вона відгукувалася на мій дотик теплом, а на шкірі істари виступили сиротами. Щастя переповнювало мене, вихлюпувалося, мов хвилі, і я з усмішкою сказав:

— Айрі, ще трохи, і я зможу назвати тебе своєю офіційною нареченою.

Як же я чекаю того дня.

В один з вечорів, я розповів Айрі результати розслідування, яке провів Іріан. Я бачив, що в глибині її очей сховався страх і щось ще. Щось гризло мою істару, але вона поки що не наважувалася мені розповісти. Тримав її у своїх обіймах і обіцяв, що все буде добре, хоча теж до кінця був не впевнений.

…Після зборів ми сиділи в кабінеті Іріана і складали подальший план дій, як раптом двері різко відчинилися, гупнувши об стіну і в кімнату влетіла наполохана Аяда.

Іріан стрепенувся, скочив і хриплим голосом спитав:

— Аядо, що трапилося?

Він був наляканий і його трясло, наче от-от станеться оберт.

— Я… там Айрі… — затинаючись мовила вовчиця.

Тепер вже я напружився і глянув на дівчину.

— Що з Айрі? — прогарчав, гублячи все своє самовладання.

— Там щось коїться… в кімнаті. Сьогодні після зборів, вона була якась дивна. Сказала, що не піде в їдальню, — дівчина трохи заспокоїлася, бо Іріан підійшов і заспокійливо погладив її по плечах. Вона спочатку здригнулася, а потім розслабилася і продовжила оповідь. — Вона сказала, що полежить, але при цьому дивно відводила очі. Я пішла за нею, вона зачинилася в кімнаті. Спочатку, все було тихо, а потім я почула, що вона говорить якісь дивні слова.

Я напружився, погане передчуття ворухнулося у грудях.

— Що за слова? — прохрипів.

— Щось там про древню магію, свідомість, знання, — розгублено пробелькотіла Аяда.

— Трясця! — вилаявся і відкрив портал до гуртожитку. Аяда та Іріан стрибнули за мною.

В кімнаті відчувалися потужні вібрації колючої магії, двері в кімнату Айрі були зачинені. Коротко глянув на Іріана і він кивнув. Як в ректора в нього були доступи до всіх кімнат. Трохи забарившись, він дістав пластину і відімкнув двері.

Серце впало в пʼяти від побаченого. Айрі стояла в пентаграмі і проводила ритуал з Гримуара.

— Айрелло, ні! — крикнув і кинувся до неї.

Днями я, нарешті, забрав захисний артефакт і збирався подарувати Айрі. Як добре, що перстень лежав у мене в кишені.

Пробиваючи захист пентаграми, я згріб Айрі в оберемок та надів на палець перстень. Деякий час Айрелла не ворушилася, а потім її погляд прояснився і вона поглянула на мене переляканими очима. Я був певен, що в моїх очах відбивався жах і відчай. Я міг її втрати через цей клятий Гримуар. Ось, що вона ховала від мене. Ось чому інколи в неї був такий відчай в очах. Я відчував таке розчарування навпіл зі страхом втрати.