Розділ 28

Айрелла

Повернувшись до своєї кімнати, я лягла на ліжко і загорнулася в ковдру, але спокою не було. Подумки поверталася до того, що ми вияснили про Гримуар.

Чи я справді пов'язана з ним так сильно? Чи зможу я витримати тиск темної магії, яка прагне захопити мене? Що, якщо я зроблю неправильний вибір і стану жертвою своєї спадщини?

Важко зітхнувши, заплющила очі, але думки не давали спокою. Я то поверталася думками до слів Рейгара про те, що він буде чекати, то відчувала страх перед Гримуаром і пророцтвом, словом була вкрай розгубленою.

Я кохала свого дракона, але водночас у глибині душі боялася того, що може статися, якщо Гримуар переможе.

Всю ніч я крутилася у ліжку, відганяючи тривожні думки і на світанку заснула тривожним сном. А за кілька годин вже треба було йти на заняття.

Після навчання ми з Рейгаром домовилися зустрітися у нього і все ж дослідити Гримуар. Ледь дочекалася вечора, займаючи себе домашніми завданнями та медитаціями, які не надто вдавалися цього разу.

…Я сиділа за столом у кабінеті Рейгара, спрямувавши свій погляд на Чорний Гримуар, розгорнутий переді мною. Книга здавалась важкою, мовби кожна її сторінка тягнула мене у безодню. Навколо неї вібрувала дивна енергія, холодна й незвичайна, як сама темрява. Рейгар сидів поруч, пильнуючи за мною, готовий підтримати, але навіть його присутність не могла повністю розсіяти відчуття небезпеки.

Гримуар залишався закритим для нього. Він не піддався його магії, ніби свідомо відкидав усі його спроби. Але зі мною все було інакше. Я розгорнула книгу і переді мною відкрилися сторінки, списані давніми рунами. Обережно перевела погляд на текст, спочатку письмена здавалися незрозумілими, але за кілька секунд руни почали мерехтіти і складатися в зрозумілі слова.

— «Ритуал Пробудження Тіні». — Прочитала в голос. Я відчула, як волосся на потилиці стає дибки, коли читала опис. — Цей ритуал дозволяє викликати власну тінь і перетворити її на магічну істоту, яка виконуватиме всі накази. Але тінь пов'язана з тим, хто її пробудив. Якщо маг не зможе її контролювати, тінь поглине його.

Я гортала сторінку за сторінкою, досліджуючи Гримуар. Мені треба був деякий час, щоб розібрати, що там написано. Деякі сторінки залишалися пустими, немов не хотіли поки розкривати знання, що таять у собі. Чим довше я тримала в руках Гримуар, тим менше відчувала крижаний холод, який супроводжував доторки до книги вперше.

— Що ти бачиш? — запитав Рейгар, нахиляючись ближче, його голос був тихим, але напруженим.

Я вдихнула ще раз і почала читати, розуміючи зміст кожного рядка.

— Тут є «Ритуал Поглинання Магії». — Я прочитала слова вголос, намагаючись стримати тривогу, яка підіймалася всередині. — Він дозволяє магу поглинати магічну силу інших. Не лише магів, а й саму магію із заклять, артефактів... Навіть з джерел, які наповнюють світ магією. Але, — я затнулася, — якщо маг використає цей ритуал занадто часто, він може втратити власну сутність, перетворившись на порожню оболонку.

Рейгар нахмурився.

— Це погано. Якщо хтось отримає доступ до цього ритуалу, він зможе поглинати магію всіх навколо. Навіть я не зміг би довго протистояти такій силі без захисних артефактів.

Я кивнула, продовжуючи гортати сторінки. Відчуття небезпеки тільки посилювалося.

— Ось ще один... «Ритуал Підкорення», — прошепотіла я, вивчаючи текст. — Він дає можливість підкорити чужу волю. Маг, який його виконає, може змусити іншого виконувати будь-який наказ, навіть якщо це суперечить його власній волі. Але, — я прочитала далі, — ціною цього ритуалу є частина душі мага. Після кожного використання маг втрачає частину своєї людяності.

Моє серце стислося. Такі ритуали не повинні були існувати.

— Це не просто небезпека для інших, — сказав Рейгар, обережно торкаючись моєї руки. — Це небезпека для того, хто використовує ці закляття. Темрява завжди бере більше, ніж здається.

Я стиснула губи, усвідомлюючи, що ці ритуали були створені для руйнування — як для того, хто їх використовує, так і для жертв. Але це було ще не все.

— Тут є ще один ритуал, — я швидко перегорнула кілька сторінок. — «Ритуал Швидкого Вивчення і Запам'ятовування». Він дозволяє магу за короткий час засвоїти величезну кількість знань і навичок. Але для цього треба пожертвувати своєю здатністю до відпочинку. Після виконання ритуалу маг не зможе більше відновлювати сили так, як раніше. Його розум буде перевантажений знаннями, а тіло — вічно виснаженим.

— Це все ціна сили, — тихо сказав Рейгар, схилившись ближче до книги. — Жахливо, як ці ритуали відбирають щось важливе в обмін на тимчасову міць.

Я знала, що він мав рацію. Кожен ритуал був спокусливим, але занадто небезпечним. Вони ніби обіцяли неймовірні можливості, але водночас прирікали на руйнування.

— І ось ще один... «Ритуал Відкриття Свідомості». — Я прочитала останні рядки і відчула, як мене пробирає холод. — Він дозволяє магу відкрити свою свідомість для всіх можливих знань, які існують у світі. Але ризик полягає в тому, що маг може втратити власне «я», поглинаючи так багато інформації, що перестане розуміти, хто він є.

Я зупинилася, намагаючись зібратися з думками. Ця книга не просто була джерелом знань — вона була пасткою, створеною для того, щоб захоплювати магів і перетворювати їх на щось темне й небезпечне. Водночас вона вабила мене, пробуджуючи щось темне, в глибині моєї душі. І це лякало.

Ми вже провели кілька годин за вивченням артефакту, коли я наткнулася на ще один ритуал — «Ритуал Безсмертної Пам'яті».

Я зачитала вголос його опис:

— Цей ритуал дозволяє перенести частину свідомості в артефакт, щоб зберегти всі знання і магію. Але для цього маг повинен пожертвувати живою істотою, чия душа стане зв'язковим елементом для артефакту. — Я відчула, як холод піднявся в грудях. — Жертва є необхідною для збереження безсмертної свідомості.