Розділ 24

Рейгар

З самого ранку перенісся до Академії, щоб поговорити з Іріаном. Якщо в закритій секції ми нічого не знайдемо, то прийдеться навідатися в домашню бібліотеку. Батько був колекціонером і в нього мають бути рідкісні видання. А ще, треба познайомити мою істару з батьками, з її то я вже знайомий. Усміхнувся і відкрив двері в приймальню. Гм, дивно, нікого не було. Напевно Ліна десь вийшла. 

Пройшов до кабінету Іріана і постукав у двері, відповіді не було, але двері трохи прочинилися. Зайшов, але і тут нікого не було. Гаразд, почекаю. Опустився на стілець і став розглядати кабінет.

Через деякий час двері рвучко відчинилися, і ректор увірвався до кімнати, грюкаючи дверима. Він виглядав... не так, як завжди. Якийсь розкуйовджений, злий. Здавалося, що він от-от обернеться.

— З тобою все гаразд? — Запитав підводячись.

Іріан здригнувся і помітив мене.

— О, Рейгаре! Що ти тут робиш? — його голос був бадьорий, але злегка нервовий.

— Прийшов поговорити. В мене є до тебе важливе прохання, — відповів я, але його очі вже ковзнули вбік, і він виглядав так, ніби не чув моїх слів.

— Важливе? — він на мить зупинився, а потім відмахнувся рукою. — Гаразд, тільки швидко, в мене багато справ. — Він пройшов і сів за стіл, але поведінка його насторожувала.

— Ти в порядку? — я не міг не запитати. Його поведінка була надто дивною.

— У порядку? Звісно, що в порядку! — він тихо засміявся, але сміх був нервовий, ніби він намагався переконати себе, а не мене. — Просто трохи стресу. Знаєш, звичайні адміністративні справи... не звертай уваги.

Гм, гаразд. Я хотів йому розповісти про Чорний Гримуар і видіння Айрелли, але вирішив, що ще поспостерігаю за Іріаном. Я завжди вважав його другом і довіряв йому, але сьогодні… щось мене насторожувало і я вирішив поки зберегти нашу з Айрі таємницю.

— Мені треба дещо подивитися в закритій секції бібліотеки. — почав я і подивився на Іріана.

— Що? В бібліотеці… ну то дивися… — якось розгублено казав ректор, його думки явно були не тут.

— Іріане, мені потрібен допуск.

— Допуск… допуск. Куди? — розсіяно подивився на мене.

— В закриту секцію бібліотеки. — ще раз проговорив я.

— А… так. — Він порився у столі, дістав кристал, покрутив його у руках. — Давай руку.

Простягнув руку і він поставив мені тимчасову мітку, даючи доступ до закритої секції.

— Мітка дійсна один місяць, а зараз вибач, у мене багато справ.

— Іріане, ти не хочеш нічого мені сказати? — пронизливо я глянув на нього.

— Ні. Ви вільні, лір дʼАррель. — надто офіційно виставив мене Іріан.

— Гм, навіть так. Ну що ж, до побачення, лір келʼБлудрон. Дякую за доступ. — розвернувся і покинув кабінет.

Ніяк не міг второпати, що сталося з Іріаном і чому він так дивно себе поводить.

Айрелла

Прокинулася з якоюсь тривогою на серці, але до ладу не могла згадати, що мені снилося.

Швидко вмилася, склала речі та вийшла з кімнати. Двері Аяди були прочинені і я заглянула до неї.

— Привіт. Ти вже зібралася?

Аяда крутилася перед дзеркалом, наносячи блиск для губ і поправляючи зачіску.

— Угу, майже.

— Де ти пропадаєш останнім часом? — запитала я, спираючись на одвірок.

— Ой, хто б казав, подруго! — глипнула на мене Аяда. — Я готова, ходімо.

Ми вийшли з кімнати і я взяла під руку Аяду.

— Ти щось приховуєш від мене?

— Ой, та нема чого приховувати. — відмахнулася Аяда. — Купа завдань, тренувань, все як зазвичай. Це ж ти в нас з красенем куратором пропадаєш. — підморгнула Аяда.

Я відвела погляд, а потім знітившись відповіла:

— Ми займаємося додатково.

— Так, так… — усміхнулася Аяда і знову підморгнула, — знаю я такі заняття.

— Але ми і правда займаємося! — вигукнула я. А потім стишила голос і продовжила — І цілуємося. Аядо, він мене з розуму зводить своїми поцілунками.

— Моя дівчинка закохалася. — простягнула, усміхаючись вовчиця.

— Так, і почуваю себе чудово поруч з ним. — розтягла губи в мрійливій усмішці.

За балачками незчулася, як дійшли до їдальні.

Взяла собі каву з круасаном, зернову кашу та сіла за столик, Аяда сіла навпроти з повною тацею їжі. Тільки почали їсти, як над головами пролунало:

— Привіт красуні, не проти, якщо ми доєднаємося до вас.

Над нами стояли усміхалися два демони — Дрейк та Астар. Знову. Відкрила рота, щоб заперечити, як раптом Аяда промовила:

— Звісно, Астаре сідай поруч. — і вовчиця мило усміхнулася йому.

Я вирячилася на неї і очима намагалася запитати, що вона творить.

Астар сів біля Аяди, а Дрейк розмістився поруч зі мною.

— Привіт — промовив демон.

Я зло зиркнула на нього і пробубніла вітання у відповідь. Мені було некомфортно з ним сидіти, досі памʼятала, як він відкрито фліртував зі мною і наполягав на зустрічі.

— Не переживай, я все зрозумів і більше не буду підбивати клинці до тебе. — засміявся демон. — Пропоную дружбу. — і простяг руку, долонею вгору.

Трохи повагавшись, простягла свою і ми потисли руки.

— Гаразд, але тільки дружбу. — промовила я і повернулася до сніданку.

Аяда відкрито фліртувала з Астаром і сміялася з його жартів. Раптом повз нас пронісся злий, як сто чортів, ректор. Гм, що це з ним.

Ми закінчили сніданок і всі разом вийшли з їдальні, прямуючи на пару. Сьогодні першим заняттям була бойова магія.

В роздягальні я потягла Аяду в затишний куточок і накинулася на неї з питаннями:

— Гей, подруго, що це було? Ти чого з демоном фліртуєш?

— А, що? — знизала плечима Аяда. — Він симпатичний, дітей в нас не вийде, але ж ніхто не забороняє нам проводити гарно час, поки він не знайде свою обрану.

— Або ти не зустрінеш свого шинталь. — промовила я.

— Ти ж знаєш… — затнулася Аяда. — Все, закрили тему, ходімо на заняття, до твого коханого.