Розділ 23

Рейгар

День Рівноваги пройшов чудово. Айрелла мала неперевершений вигляд у своїй блакитно-червоній сукні. Така гарна, схвильована і така моя. Я був здивований, що вона подарувала мені подарунок, хоча чого правду приховувати — було приємно. Я теж замовив для моєї дівчинки подарунок, проте його ще не встигли зробити. Одразу ж замінив запонки і ми попрямували на площу.

Перед церемонією Айрі страшенно нервувала, але все пройшло напрочуд чудово, навіть отримали схвалення Каліона.

А сьогодні, стоячи на порозі батьківського дому, Айрі нервувала ще більше. Дивлячись на бліду і розгублено Карамельку я взяв її за руку і поки вона збиралася з духом, гучно постукав у двері.

Нас зустріла приємна жінка, яка спочатку мене навіть не помітила, так була захоплена приїздом дочки. Коли ми роззнайомилися і пройшли у вітальню, мама Айрі потягнула дочку на кухню, під приводом допомоги з наїдками. Я розумів, що жінкам є про що поспілкуватися наодинці.

— Сідайте, Рейгаре. — спокійно промовив лір Геллант.

Я неквапом сів на софу і з цікавістю розглядав інтерʼєр. Вітальня була доволі затишною та світлою, завдяки великим панорамним вікнам. Весь інтерʼєр був виконаний в бежевих відтінках, а яскравими акцентами виступали блакитний килим, такого ж кольору фіранки на вікнах та картини на стінах. Крім картин було багато сімейних портретів.

— Що ж, Рейгаре… я ж можу вас так називати? — запитав лір Геллант.

— Так, і можна на ти, я не такий вже старий. — привітно розтягнув губи в усмішці.

Чоловік теж усміхнувся і продовжив:

— Рейгаре, я сподіваюся ви не збираєтеся морочити голову моїй дочці і в Академії не будуть дивитися на неї через відносини з викладачем.

— Запевняю вас лір Геллант, що в мене дуже серйозні наміри. Айрелла — моя істара. А що стосується Академії…

І розповів все про церемонію Проголошення Єдності, яка пройшла вчора і про те, що істинних не засуджують і не перешкоджають їхнім відносинам.

Вже в кінці моєї розповіді зайшли Айрі з лірою Геллант.

Наблизився до моєї солодкої дівчинки, запитуючи чи все в порядку, на що отримав схвальну відповідь.

Вечір пройшов в теплій атмосфері і Айреллі було важко розпрощатися з батьками. Запевнив її, що ми в будь-який момент зможемо їх навідати, відкрив портал в Академію.

Провівши Айрі до гуртожитку і побажавши солодких снів, я попрямував додому. Давно вже хотів дослідити Чорний Гримуар, та все не було нагоди. Те, що зараз Айреллу не мучать видіння, мене не заспокоювало, а більше насторожувало. Інформації про Гримуар не було, лише плітки і я не знав до чого готуватися.

На кухні знайшов залишки ксантарії, що залишилася з нашої вечері, налив у келих та попрямував в кабінет. Поставив келих на стіл та пішов до трезора. Відімкнувши артефакт, дістав валізу, зняв захисне плетіння і обережно дістав книгу, замотану в шарф.

Глибоко вдихнув, намагаючись зібратися з думками. Темна аура книги давно не давала мені спокою, але зараз настав час дізнатися більше. Обережно розмотав шарф і поклав книгу перед собою.

Торкнувся палітурки, щоб розгорнути книгу й щойно пальці торкнулися обкладинки Гримуару, від неї наче повіяло крижаним холодом. Темна енергія розлилася навколо, і на якусь мить я відчув, як цей холод проник в саме серце, скувавши кожен м'яз. Здавалося, ніби сама пітьма намагається поглинути мене.

Але за кілька секунд це відчуття зникло. Я зітхнув, відчуваючи, як тіло розслабляється після цього несподіваного напруження. Подивився на книгу: вона і справді нічим не відрізнялася від звичайних підручників, хіба не було ніякої назви. Ніяких знаків чи символів, які б могли виказати її страшну сутність.

Повільно відкрив Гримуар, і перед ним з’явилися старі, потерті жовтуваті сторінки. Але крім старого паперу, нічого не було. Пусті сторінки.

— Що за чортівня… — промовив неголосно і нахмурився.

Спробував заклинання «Відкриття таємниць» сподіваючись побачити приховане написане чи малюнки, що ховалися. Повітря навколо наситилося енергією, рукою обережно провів над книгою, але нічого не змінилося. Пусті сторінки. Старі й марні.

— Expositus, — вимовив ще раз, вклавши більше сили, намагаючись зосередитися на древніх чарах, які зазвичай дозволяли розкрити приховане. Проте ніщо не проявлялося. Сторінки залишалися такими ж пустими, наче він просто тримав звичайний зошит без магічної суті.

«Гм. Це досить сильне заклинання.» — подумав я.

Промовив кілька інших заклинань, ті, що відкривали потаємні істини, змушували тексти і зображення з'являтися. Навіть спробував торкнутися сутності книги, щоб зрозуміти її магічну природу, але результат був той самий — порожнеча. Сторінки залишалися безмовними.

Роздратування і розчарування наростали. Зазвичай такі книги піддавалися магії відкриття. Навіть найбільші таємниці можна було розкрити за допомогою певних чарів. Але Чорний Гримуар був інакшим. Він ховав свої секрети надзвичайно вміло.

Рей всередині невдоволено ворочався і казав, що це темна книга і треба його скоріше позбавитися, проте я не міг ігнорувати звʼязок Айрі з артефактом.

Відкинувся на спинку крісла, відчуваючи, як напруга поволі повертається. Я розумів, що ця книга не випадково потрапила до Айрелли. Щось у ній було... темне, невидиме, але дуже небезпечне. І тепер переді мною постояло завдання дізнатися, що ж це було, навіть якщо доведеться піти на більш радикальні методи.

Але поки що — тиша і пусті сторінки.

Потер обличчя долонями, загорнув книгу в шарф і поклав назад до трезора. Мені не хотілося наражати Айрі на небезпеку, але інтуїція підказувала, що ніхто, крім Айрелли прочитати книгу не зможе… або ж Гримуар не хоче відкриватися нікому, крім Айрі. Це відчуття мені не подобалося. З такими гнітючими думками відправився спати.

Айрелла

Я прокинулася з криком. Серце шалено калатало в грудях, а я хапала ротом повітря, намагаючись зробити вдих. За вікном сіріло, скоро буде схід сонця. Я не могла зрозуміти чи це був кошмар, чи видіння, але я знову бачила той жахливий ритуал і фігуру в формі академії, що лежала непритомною на брудній камʼяній підлозі.