Розділ 19

Рейгар

Мене гнітила наша сварка з Айреллою, проте я трохи не розумів її наполегливого бажання тримати наші стосунки в секреті. Зрештою, в Академії не було заборони на відносини між адептами та викладачами, якщо вони були істинними, бо всі знали, що означає обрана для нелюдів.

Я дав час охолонути Айрі до вечора, а потім запросив на вечерю. Під час неї я планував помиритися з коханою та обговорити мій план щодо «відкриття світу» наших стосунків.

Завчасно замовив вечерю та прикупив пляшку ксантарії — вина, зробленого з фруктів ксантоса*, вирощених на магічних плантаціях та підсилених магами землі. Це вино не просто алкогольний напій, у маленьких дозах його споживають для ясності розуму та кращого аналізу ситуації. Але, якщо дозу перевищити, то виникає головний біль, втома та ментальне перенавантаження. Тому його вживають лише в особливих випадках. Я вважав, що сьогодні він і є.

Забрав Айрі з гуртожитку й поки вона відпочивала на дивані, розклав вечерю біля каміна. Для романтичної обстановки.

— Мила, уже готово. Нумо вечеряти.

Айрі опустилася на килим, я сів позаду неї і розмістив її так, щоб вона спиною спиралася мені на груди. Розлив ксантарію по келихах і подав їй один.

— Тримай. Це ксантарія… — і розповів їй властивості цього напою.

— Ти вважаєш, що без напою я тебе погано розумію? — насупилася Айрі і відставила келих.

Гм. Я думав, що моя дівчинка має мʼякий згодливий характер, а хтось вміє показувати зубки. Я був здивований і водночас пишався моєю коханою, що вона не погодилася на все одразу. Втім, це вже не так і погано, не даремно ж Кристал розподілив її на «Арканум».

— Гаразд. Ти не змушена пити, просто я думав трохи полегшити твої сумніви. Вибач, якщо це тебе образило, — знизав я плечима і пригубив напій. — Але, прошу, повечеряй. Усі страви звичайні, без магічних властивостей.

Коли я відчув, що вона трохи розслабилася і почала їсти, заговорив:

— Наприкінці другого тижня астроліну**, як ти знаєш, по всій Феранії святкують День Рівноваги, де вшановують Каліона. Академія теж проводить святкування. Колись давно була започаткована традиція представлення обраних — Проголошення Єдності: за бажанням, пари, які були істинними або уклали магічний союз, представляють свою пару перед усією Академією. І я подумав, що ми можемо взяти участь у цій церемонії. Що думаєш? — запитав я.

Айрелла сиділа якийсь час мовчки і крутила в руках келих, потім зробила ковток і, зітхнувши, поставила келих на тацю.

— Я згодна, — стиха промовила дівчина й подивилася мені в очі. — Вибач мені. Можливо, тобі здається, що я маленька боягузка, але я не звикла бути в центрі уваги й тим паче виставляти напоказ своє особисте життя. Але ж люди не сліпі. До мене вже підходила Ліора і випитувала, що в нас із тобою.

— І що ти їй сказала? — із цікавістю глянув на дівчину.

— Правду. — Знизала плечима Айрі. — Хоча вона не дуже повірила, — якось сумно проказала моя істара.

— Айрі, — обійняв я її міцніше, — менше звертай уваги на думку сторонніх.

Моя дівчинка розвернулася і подивилася на мене з такою вдячністю і ніжністю, що я не втримався, і накрив її вуста поцілунком. Вони були солодкі, відчувався присмак цитруса від випитого ковтка вина. Спочатку поцілунок був ніжним, майже нечутним. Я легко, ненавʼязливо вивчав її губи, намагаючись вловити кожен відтінок емоцій дівчини. Айрі притиснулася ближче, наче хотіла розчинитися або злитися зі мною, з тілом, з душею. І в цей момент весь світ зник, залишившись десь далеко за межами.

Я повільно провів язиком по губах, відчув її маленький язичок, що переплітається з моїм, дражнячи й розпалюючи вогонь у середині. Чуттєві дотики межували з пристрасними, притиснув її ближче, обережно торкнувся шиї, провів по спині, відчував, як тіло Айрі тремтить у моїх руках.

У якийсь момент відчув дотик її тонких пальчиків до грудей, які вже не захищала тканина сорочки. Яка ж вона солодка й чуттєва, моя дівчинка. Голова паморочилася від пристрасті, десь на задвірках свідомості розумів, що треба заспокоїтися, пригальмувати та й Айрела, мабуть, ще не готова до близькості. Дракон у середині, навпаки підбурював зробити дівчинку остаточно нашою.

З великим зусиллям відсторонився від губ, притис Айрі і вткнувся носом їй у волосся, вдихаючи солодкий запах моєї Карамельки.

— Все добре? — спитав хрипким голосом.

— Так. — Пошепки озвалася Айрі. — Так не хочеться від тебе йти, але вже пізно.

— То не йди…

— Не можу, Рейгаре. Не можу… Якщо я не піду, то не встою перед спокусою, але… трохи зарано… — відвела очі дівчина.

— Айрі, Карамелька моя, — узяв пальцями підборіддя і заглянув їй в очі. — Я все розумію і не кваплю, просто шаленію від тебе і твоїх поцілунків. Тебе «підкинути» порталом до гуртожитку?

— Так, шкода, що не можна прямо в кімнату. — зітхнула Айрі.

— Ну, взагалі-то, у кімнатах стоїть захист від відкриття порталів. Їх хоч і не всі можуть відкривати, проте це все заради безпеки.

— Я розумію…

Ми ще трохи посиділи в обіймах і стали збиратися. За вікном уже згущалися сутінки й Айрі мала відпочити перед навчанням.

Вийшли з порталу перед гуртожитком. Повіяв легкий вітерець, Айрі здригнулася і обійняла себе руками. Вклав дівчину в обійми, щоб зігріти. Ніжно цьомнув у губи, щічки й носик.

— Іди скоріше в середину, ти змерзла. Солодких тобі снів.

— І тобі, Рейгаре. Дякую, що ти такий… — підвелася навшпиньки й легким дотиком залишила поцілунок на губах. Розвернулася і зникла за дверима.

Ще трохи подивився на двері, розвернувся і повільно пішов парком. Вітерець допомагав охолодити думки й тіло. Хвилин за десять прогулянки відкрив портал та опинився вдома.

Прибрав залишки їжі, трохи попрацював над навчальними планами та ліг спати.

Айрелла

До своєї кімнати бігла поспіхом, серце досі билося пришвидшено. З кожним поцілунком я відчувала, що закохувалася в нього все більше.