Розділ 19

Рейгар

Мене гнітила наша сварка з Айреллою. Не розумів її наполегливого бажання тримати наші стосунки в секреті. Чому вона так боїться? Я не бачив сенсу в цьому маскараді, адже в Академії не було прямої заборони на відносини між адептами та викладачами, особливо коли йшлося про істинність. Для будь-якого нелюда обрана — це центр усесвіту, святиня, яку не ховають, а якою пишаються. Бачити страх у її очах замість гордості за наш союз — найбільша образа.

Я дав час охолонути собі та Айрі до вечора, а потім запросив її на вечерю, під час якої я планував помиритися з коханою та обговорити мій план щодо «відкриття світу» наших стосунків.

Завчасно замовив вечерю та прикупив пляшку ксантарії — шляхетного вина з магічних фруктів ксантоса. Я обережно поставив на стіл темне скло, крізь яке вгадувався глибокий фіолетовий колір напою з ледь помітним золотистим мерехтінням.

Це вино було підступним: у малих дозах воно дарувало неймовірну ясність думок та гостроту розуму, допомагаючи бачити суть речей, але варто було випити зайвого — і голова розривалася від ментального перевантаження та болю. Ксантарію відкорковували лише в особливих випадках. І я вважав, що сьогодні саме такий вечір.

Забрав Айрі з гуртожитку й поки вона відпочивала на дивані, розклав вечерю біля каміна. Для романтичної обстановки.

— Мила, уже готово. Нумо вечеряти.

Айрі опустилася на килим, а я сів позаду неї. Розмістив її так, щоб спиною вона спиралася мені на груди. Розлив ксантарію по келихах і подав їй один.

— Тримай. Це ксантарія… — і розповів їй властивості цього напою.

— Ти вважаєш, що без цього напою я тебе погано зрозумію? — насупилася Айрі та відставила келих.

Виявляється, моя Айрі не така вже й лагідна, якою здавалася спершу. Вона вміла захищати свої кордони. Сьогоднішня її поведінка змусила мене подивитися на неї іншими очима. У мене був час подумати і я зрозумів, що пишався її непокорою. Можливо, саме така жінка й потрібна дракону? Не дивно, що вона опинилася на «Арканумі» — факультеті для тих, чий дух неможливо зламати.

— Гаразд. Ти не змушена пити, просто я думав трохи полегшити твої сумніви. Вибач, якщо це тебе образило, — знизав я плечима і пригубив напій. — Але, прошу, повечеряй. Усі страви звичайні, без магічних властивостей.

Коли я відчув, що вона трохи розслабилася і почала їсти, заговорив:

— Наприкінці другого тижня астроліну, першого місяця осені, по всій Феранії святкують День Рівноваги, де вшановують Каліона. Академія теж проводить урочистості. Колись давно була започаткована традиція представлення обраних — Проголошення Єдності. За бажанням, пари, які знайшли істинність або уклали магічний союз, представляють своїх обранців перед усією громадою. І я подумав, що ми можемо взяти участь у цій церемонії. Як гадаєш? — запитав я.

Айрелла сиділа якийсь час мовчки. Келих знову опинився в її руках, який вона час від часу крутила. Потім зробила ковток напою і, зітхнувши, відставила його на тацю.

— Я згодна, — стиха промовила дівчина й подивилася мені в очі. — Вибач мені. Можливо, тобі здається, що я маленька боягузка, але я не звикла бути в центрі уваги й тим паче виставляти напоказ своє особисте життя. Але ж люди не сліпі. До мене вже підходила Ліора і випитувала, що в нас із тобою.

— І що ти їй сказала? — із цікавістю глянув на дівчину.

— Правду, — знизала плечима Айрі. — Хоча вона не дуже повірила.

У її словах відчувався сум та гіркота.

— Айрі, — обійняв я її міцніше, — менше звертай уваги на думку сторонніх.

Моя дівчинка розвернулася і подивилася на мене з такою вдячністю і ніжністю, що я не втримався, і накрив її вуста поцілунком. Вони були солодкі, відчувався присмак цитруса від випитого ковтка вина. Спочатку поцілунок був ніжним, майже нечутним. Я легко, ненавʼязливо вивчав її губи, намагаючись вловити кожен відтінок емоцій дівчини. Айрі притиснулася ближче, наче хотіла розчинитися або злитися зі мною, з тілом, з душею. І в цей момент весь світ зник, залишившись десь далеко за межами.

Я повільно провів язиком по губах, відчув її маленький язичок, що переплітається з моїм, дражнячи й розпалюючи вогонь у середині. Чуттєві дотики межували з пристрасними. Притиснув її ближче, обережно торкнувся шиї, провів по спині. Відчував, як тіло Айрі тремтить у моїх руках.

У якийсь момент її тонкі пальчики торкнулися моїх грудей, які вже не захищала тканина сорочки.

Яка ж вона солодка й чуттєва, моя дівчинка.

Голова паморочилася від пристрасті, десь на задвірках свідомості розумів, що треба заспокоїтися, пригальмувати та й Айрела, мабуть, ще не готова до близькості. Дракон у середині, навпаки підбурював зробити дівчинку остаточно нашою.

З великим зусиллям відірвався від губ, притис Айрі та вткнувся носом у її волосся, вдихаючи солодкий запах моєї Карамельки.

— Все добре? — спитав хрипким голосом.

— Так, — пошепки озвалася Айрі. — Так не хочеться від тебе йти, але вже пізно.

— То не йди…

— Не можу, Рейгаре. Не можу… Якщо я не піду, то не встою перед спокусою, але… трохи зарано… — відвела очі дівчина.

— Айрі, Карамелька моя, — узяв пальцями підборіддя і заглянув їй в очі. — Я все розумію і не кваплю, просто шаленію від тебе і твоїх поцілунків. Тебе «підкинути» порталом до гуртожитку?

— Так, шкода, що не можна прямо в кімнату, — зітхнула Айрі.

— Ну, взагалі-то, у кімнатах стоїть захист від відкриття порталів. Їх хоч і не всі можуть відкривати, проте це все заради безпеки.

— Я розумію…

Ми ще трохи посиділи в обіймах і стали збиратися. За вікном уже згущалися сутінки й Айрі мала відпочити перед навчанням.

Вийшли з порталу перед гуртожитком. Повіяв легкий вітерець, Айрі здригнулася і обійняла себе руками. Вклав дівчину в обійми, щоб зігріти. Ніжно цьомнув у губи, щічки й носик.

— Іди скоріше в середину, ти змерзла. Солодких тобі снів.