Розділ 12

Рейгар

Ось і почався цей навчальний рік. Я стояв на полігоні, сонце вже піднялося в зеніт і було доволі спекотно. Зараз на заняття мала прийти група першокурсників, серед яких була моя Айрі. Не зважаючи на те, що ми провели два чудових дні разом, я вже скучив за нею і хотів її побачити та зацілувати. Але, оскільки ми вирішили, поки, не афішувати наші стосунки, то відкрито проявляти свої почуття я не можу. А вони були. Я відчував не тільки потяг і інстинкти, Айрі подобалася мені, навіть якщо ці інстинкти «відключити».

Адепти потихеньку стягувалися на полігон і серед пʼятнадцяти першокурсників погляд мій притягувала лише одна — моя рожевоволоса спокуса. Ммм, які стрункі ніжки, тонка талія і ці груди… так, щось я відволікся.

Пролунав дзвін, що означав початок пари.

— Вітаю вас адепти. Сьогодні я перевірю, наскільки ви витривалі та міцні. У бойового факультету фізична підготовка — один із головних предметів. Наскільки б сильною не була ваша магія, фізична оболонка, тобто тіло, має бути сильнішим. Бо, як відомо, у сильному тілі — сильна магія. Спочатку проведемо розминку. Вам треба гарно розігріти та розтягнути мʼязи, щоб уникнути травм. Починайте із шиї, розминайте кожен суглоб і рухайтеся вниз: плечі, лікті, запʼястя, корпус, таз, коліна, ступні.

Адепти узялися до виконання, а я ходив і контролював, інколи підправляв помилки. Помітив драконицю, що клеїлася до мене під час знайомства. Ліора де’Крістелл. Дракониця вигиналася смішно відстовбурчуючи дупу, певно хотіла мене звабити. Але, по-перше, вона не в моєму смаку, по-друге, я не збирався крутити з адептками, а, по-третє — доля розпорядилася так, що в мене є моя найкраща адептка — моя істара. Проходячи повз неї, непомітно торкнувся її плеча, провів пальчиками по руці. Айрі сіпнулася.

— Т-щ-щ, не сіпайся, а то помітять. — тихенько прошепотів я і пішов далі.

— Добре, закінчили з розминкою. Зараз ви маєте пробігти двадцять кіл дівчата та тридцять кіл — хлопці. Перевіримо вашу витримку.

Адепти загуділи, щось викрикуючи про несправедливість, і що це надто багато, але все ж почали пробіжку.

Полігон був зачарований так, що перетинаючи лінію початку кола, час бігу кожного адепта записувався, і я міг бачити результати, на спеціальному таблі, і міг зробити висновок про їхню витривалість.

Дивився на табло й розумів, що нелюди з групи мали перевагу перед магами, що хлопці, що дівчата. Звісно, це й не дивно, усе ж таки ми витриваліші, але тепер, маючи результати, я можу побудувати програму тренувань для кожного адепта.

— Що ж адепти! — плеснув я в долоні привертаючи увагу розпашілих і втомлених першокурсників, що розляглися на траві. — демони, перевертні та дракони впоралися з пробіжкою непогано, а от вам шановні маги треба більше часу приділити витривалості. Крім того, на заняттях ми будемо розвивати вашу силу та спритність. А зараз, наступне завдання.

Я підвів їх до ряду вагових колод і важких каменів, розташованих на трав’яному полі. Ці камені не були звичайними. Вони були чарівними, змінюючи свою вагу залежно від того, хто їх підіймав. Це був ідеальний спосіб випробувати не лише фізичну силу, а й волю.

— Ви працюватимете в парах, — пояснив я. — Кожна пара має підняти й перенести камені з одного кінця поля на інший. Звучить просто, правда? Але є одна умова — ви не маєте права використовувати магію. Тільки ваша сила й рішучість.

Першочергово, пари розподіляються по принципу нелюд-маг.Оскільки нелюдів у нас девʼятеро, а магів — шестеро і вас не парна кількість, то я проходитиму випробування разом із вами. У пару візьму собі адептку Геллант, усі інші розділіться, як забажаєте.

Я бачив, як вони переглядалися, оцінюючи один одного. Талія д’Елера й Майра кел’Агаріс об’єдналися разом. Кайрон Сільва поєднався з Дареном кел’Агарісом. Аяда встала в пару з Таліссією Елларі, а Амалія Вергер та Ріан дʼАркор як стояли поруч, так і утворили пару. Рудоволосий Майк зійшовся з Ліорою, Давіан Алтріон з Астаром рунʼГааром, Аріан деʼКронор домовився з Дрейком рунʼФералом.

— Пам’ятайте, — гукнув я, коли вони почали підходити до каменів, — не поспішайте. Використовуйте свою силу, але з розумом. Слідкуйте за своїм диханням і тримайте спину рівною. І головне — не здавайтеся, навіть якщо здається, що вже не можете.

На початку, усі пари досить жваво почали виконання завдання, особливо ті, що складалися з нелюдів. Але далі починалися проблеми: хтось лаявся на когось, що він недостатньо сил приділяє, хтось надто поспішав і не міг синхронізувати свої дії, а деякі адепти спромоглися домовитися про стратегію і з розумом підійшли до виконання завдання.

Я наблизився до Айрі й одними губами промовив «Я скучив», на що отримав відповідь — «Я теж скучила».

— Айрелло, коли візьмемо камінь, він розподілить свою вагу, згідно з нашими можливостями… — пояснював я стратегію моїй дівчинці, — йти будемо в середньому темпі, і позаяк у нас є суттєва різниця в зрості, нам потрібно підлаштувати свої кроки.

Так ми й пішли, я бачив, що моїй дівчинці було важко, але вона старалася, не здавалася. Одним оком я поглядав на інших адептів і робив їм підказки, коригував стратегію.

— Не здавайтеся! — крикнув я, наближаючись. — Ви вже майже там! Працюйте разом, підтримуйте один одного!

Інші пари теж продовжували боротися, і я бачив, як вони вчаться на ходу, коригуючи свої помилки і знаходячи спільний ритм.

— Ось так! — закінчив я, коли всі завершили завдання. — Це було важке випробування, але ви впоралися. Пам’ятайте, що сила — це не лише м’язи, а й ваша воля, ваша рішучість і ваша здатність працювати разом. На сьогодні заняття завершено. Ви всі молодці!

Адепти стояли, важко дихаючи, але я бачив, що моя похвала їх підбадьорила. Коли пролунав дзвін, вони повільно попленталися в роздягальню.

Наздогнав істару й тихенько взяв її за руку, відводячи в сторону.

— Айрі… — прошепотів обіймаючи її, — я так скучив за тобою.