Розділ 12

Рейгар

Ось і почався цей навчальний рік. Я стояв на полігоні, мружачись від яскравого світла. Сонце вже піднялося в зеніт, і спека ставала майже нестерпною.

Зараз на заняття мала прийти група першокурсників, серед яких — моя Айрі. Попри те, що ми провели два чудових дні разом, я вже встиг скучити. Хотів її побачити, торкнутися, зацілувати… Але оскільки ми вирішили (точніше Айрі вирішила, а я погодився) поки що не афішувати наші стосунки, відкрито проявляти почуття я не міг.

А вони вирували всередині. Я відчував не лише потяг та інстинкти — Айрі подобалася мені, навіть якщо ці самі інстинкти «відключити».

Адепти потихеньку стягувалися на полігон, і серед п’ятнадцяти першокурсників мій погляд незмінно притягувала лише одна — моя рожевоволоса спокуса. М-мм, які стрункі ніжки, тонка талія і ці груди…

Так, стоп, щось я зовсім відволікся.

Пролунав дзвін, що означав початок пари.

— Вітаю вас, адепти. Сьогодні я перевірю, наскільки ви витривалі та міцні. На бойовому факультеті фізична підготовка — один із ключових предметів. Якою б потужною не була ваша магія, фізична оболонка, тобто тіло, має бути ще сильнішою. Адже, як відомо: у сильному тілі — сильна магія. Спочатку проведемо розминку. Вам потрібно добре розігріти та розтягнути м’язи, щоб уникнути травм. Починайте із шиї, розминайте кожен суглоб і рухайтеся вниз: плечі, лікті, зап’ястки, корпус, таз, коліна та ступні. До роботи!

Адепти узялися до виконання, а я ходив і контролював. Інколи виправляв помилки. Помітив драконицю, що клеїлася до мене під час знайомства. Ліора де’Крістелл. Дракониця вигиналася, смішно відстовбурчуючи дупу, певно хотіла мене звабити. Але, по-перше, вона не в моєму смаку, по-друге, я не збирався крутити з адептками, а, по-третє — доля розпорядилася так, що в мене є моя найкраща адептка — моя істара. Проходячи повз неї, непомітно торкнувся її плеча, провів пальчиками по руці. Айрі сіпнулася.

— Т-щ-щ, не сіпайся, а то помітять, — тихенько прошепотів я і пішов далі.

— Добре, закінчили з розминкою. Зараз ви маєте пробігти двадцять кіл дівчата та тридцять кіл — хлопці. Перевіримо вашу витримку.

Адепти загуділи, щось викрикуючи про несправедливість, і що це надто багато, але все ж почали пробіжку.

Полігон був зачарований так, що перетинаючи лінію початку кола, час бігу кожного адепта записувався, і я міг бачити результати, на спеціальному таблі, і міг зробити висновок про їхню витривалість.

Дивлячись на табло, я розумів: нелюди з групи мають перевагу перед магами — як хлопці, так і дівчата. Звісно, це не дивно, адже ми витриваліші. Проте тепер, маючи результати, я зможу побудувати індивідуальну програму тренувань для кожного адепта.

— Що ж, адепти! — плеснув я в долоні привертаючи увагу розпашілих і втомлених першокурсників, що розляглися на траві. — Демони, перевертні та дракони впоралися з пробіжкою непогано, а от вам, шановні маги, треба більше часу приділити витривалості. Крім того, на заняттях ми будемо розвивати вашу силу та спритність. А зараз, наступне завдання.

Я підвів їх до ряду вагових колод і важких каменів, розташованих на трав’яному полі. Ці камені не були звичайними. Вони зачаровані так, що змінювали свою вагу залежно від того, хто їх підіймав. Це був ідеальний спосіб випробувати не лише фізичну силу, а й волю.

— Ви працюватимете в парах, — пояснив я. — Кожна пара має підняти й перенести камені з одного кінця поля на інший. Звучить просто, правда? Але є одна умова — ви не маєте права використовувати магію. Тільки ваша сила й рішучість.

Я обвів поглядом перший курс.

— Першочергово, пари розподіляються по принципу нелюд-маг. Оскільки нелюдів у нас девʼятеро, а магів — шестеро і вас не парна кількість, то я проходитиму випробування разом із вами. У пару візьму собі адептку Геллант, усі інші розділіться, як забажаєте.

Я бачив, як вони оцінювали один одного. Аяда швидко стала в пару з Таліссією, Амалія з Ріаном теж не розлучалися. Решта адептів також розбилися на дуети: Кайрон зійшовся з Дареном, а Талія д’Елера про щось домовлялася з Майрою. На полігоні не залишилося нікого без пари.

— Пам’ятайте, — гукнув я, коли вони почали підходити до каменів, — не поспішайте. Використовуйте свою силу, але з розумом. Слідкуйте за своїм диханням і тримайте спину рівною. І головне — не здавайтеся, навіть якщо здається, що вже не можете.

Спочатку всі пари досить жваво взялися до роботи. Особливо ті, що складалися з нелюдів. Проте згодом почалися труднощі: одні лаялися через брак зусиль партнера, інші надто поспішали й не могли синхронізуватися. Лише одиниці спромоглися домовитися про стратегію і підійшли до завдання з розумом.

Я наблизився до Айрі й одними губами промовив: «Я скучив». На що отримав ледь вловну відповідь: «Я теж скучила».

— Айрелло, коли візьмемо камінь, він розподілить свою вагу, згідно з нашими можливостями, — пояснював я стратегію моїй дівчинці. — Йти будемо в середньому темпі, і позаяк у нас є суттєва різниця в зрості, нам потрібно підлаштувати свої кроки.

Так ми й пішли, я бачив, що моїй дівчинці було важко, але вона старалася, не здавалася. Одним оком я поглядав на інших адептів і давав їм підказки, коригував стратегію.

— Не здавайтеся! — крикнув я, наближаючись. — Ви вже майже там! Працюйте разом, підтримуйте один одного!

Інші пари теж продовжували боротися, і я бачив, як вони вчаться на ходу, коригуючи свої помилки і знаходячи спільний ритм.

— Ось так! — закінчив я, коли всі завершили завдання. — Це було важке випробування, але ви впоралися. Пам’ятайте, що сила — це не лише м’язи, а й ваша воля, рішучість і ваша здатність працювати разом. На сьогодні заняття завершено. Ви всі молодці!

Адепти стояли, важко дихаючи, але я бачив, що моя похвала їх підбадьорила. Коли пролунав дзвін, вони повільно попленталися в роздягальню.

Наздогнав істару й тихенько взяв її за руку, відводячи в сторону.