Розділ 8

Рейгар

Вийшов із порталу й опинився в залі Великої Ради Драконів. Величезні мармурові колони підпирали високі стелі, а в центрі залу сяяв старовинний кристал, наповнений магічною енергією, що освітлював приміщення м’яким золотистим світлом. Рада зібралася в повному складі. Вони займали свої місця за великим круглим столом, що символізував рівність і єдність усіх членів Ради.

Я не знав, для чого мене запросили, адже членом Ради наразі був мій батько — Кайрен дʼАррель. Чорний дракон із сильною вогняною магією, як і в мене, був у літах, проте мав ще багато сил і років попереду. Кивком голови привітався з ним, він відповів мені тим же.

Батько подивився на мене, і я побачив у його очах змішані емоції — гордість, спокій і, можливо, легкий відтінок жалю. Він був мудрим і досвідченим членом Ради, який упродовж багатьох років керував справами нашого народу. До його слів прислуховувались.

— Шановні члени Великої Ради, — заговорив він, його голос звучав глибоко і впевнено. — Сьогодні ми зібралися тут, щоб здійснити важливий перехід. Мій час у цій Раді добігає кінця і настав час передати повноваження наступному поколінню.

Я здивувався, брови мимовільно поповзли на лоба. Я знав, що колись маю замінити батька і посісти його місце, але не очікував, що це станеться так скоро.

— Сьогодні я хочу представити вам свого сина, Рейгара д’Арреля, — продовжив батько, його очі сяяли гордістю. — Він показав себе гідним не лише як дракон і бойовий маг, але і як лідер, здатний приймати мудрі та виважені рішення. Я вірю, що він гідно займе моє місце в цій Раді й буде служити нашому народові з такою ж відданістю, як і я.

Я зробив крок уперед, підходячи до нього і відчуваючи на собі погляди всіх присутніх.

Він простягнув мені старовинний перстень нашого роду, символ влади і відповідальності. Я простягнув руку і прийняв його, відчуваючи, як важкий метал холодить шкіру. Перстень був прикрашений великим рубіном, що символізував вогонь, який горить у кожному з вогняних драконів.

— Я приймаю цей перстень і відповідальність, що з ним приходить, — сказав я, дивлячись прямо в очі батькові. — Я обіцяю служити нашому народові чесно і віддано, обороняти його і дбати про його добробут.

Батько кивнув, він був гордий за мене, це було «написано» на його обличчі. Я відчував, що він довіряє мені, і сподівався, що я його не підведу.

— Ми вітаємо тебе, Рейгаре д’Аррелю, як нового члена Великої Ради Драконів, — промовив один зі старших членів Ради, лір деʼВаріон. — Сподіваємося, ти будеш служити нашому народові з мудрістю і хоробрістю, як твій батько.

Я вдячно кивнув, усвідомлюючи важливість цього моменту. Батько поклав руку мені на плече, його погляд був теплим і заспокійливим.

— Тепер ти частина цієї Ради, мій сину, — сказав він тихо, щоб тільки я міг почути. — Пам’ятай, що кожне твоє рішення матиме наслідки. Будь мудрим і сильним, як личить справжньому дракону.

— Я не підведу тебе, батьку, — відповів я, відчуваючи, як хвиля впевненості охоплює мене.

Зала Ради знову наповнилася гулом розмов. Я відчував на собі погляди всіх членів Ради, але тепер мене наповнювало почуття рішучості. Я готовий прийняти нові обов’язки й показати, що гідний представник роду д’Аррель.

— Батьку! Ця новина неочікувана для мене. Ти ж знаєш, що я викладаю в Аурельській Академії і в цьому році Іріан призначив мене куратором «Аркануму». — сказав я, йдучи з ним коридорами Ради.

— Сину! Я впевнений, що ти зможеш поєднувати ці дві посади. Зараз мирний час і Рада не збирається так часто, а раз на місяць ти зможеш знайти час для засідань. — впевнено сказав він.

Наступний день я вирішив присвятити родині та відсвяткувати отримання нових посад. Однак потрібно ще обережно повідомити про це Айрі, щоб її не налякати. Адже тепер я не лише її викладач-куратор, а й займаю високу посаду в правлінні Аурігану.

Айрелла

Ось і настав цей день! Знайомство з групою і куратором. Ну й що, що я вже фактично з ним знайома і він мій істинний! Однаково це дуже бентежно…

Поснідавши ми зібралися у Великій Залі Аурельської Академії магії. Тут зібралися адепти від першого до пʼятого курсу, ректор та викладачі. Адепти були вбрані в урочисту форму академії з мантіями й переговорювалися між собою. Дивилась на нас таких гарних, мимоволі перехоплювало подих і серце билося з якоюсь урочистістю.

Лір Іріан келʼБлудрон впевненим кроком пройшов до кафедри. Він був вбраний, як і в перший день — у чорну сорочку та чорні штани та високі чорні чоботи. На відміну від того дня, коли я побачила ректора, цього разу на ньому була урочиста мантія Академії. Його червоне вогняне волосся вільно спадало розсипавшись по плечах.

— Вітаю вас адепти з новим навчальним роком в Аурельській Академії магії! — промовив лір ректор, підсиливши свій голос магією. — Усі розмови одразу вщухли, і ми зосередилися на ньому, уважно слухаючи кожне слово. — Сьогодні до стін Аурельської Академії магії доєдналося 80 адептів-першокурсників, серед них пʼятнадцятеро вступили до факультету «Арканум», двадцять пʼять людей зараховано на факультет «Елементар», для двадцяти адептів відчинить свої двері «Факультет трансмутацій» та двадцятеро приєднаються до факультету «Інтегрітас». Привітаймо їх оплесками! — і лір ректор перший заплескав у долоні. До нього приєдналися інші викладачі та адепти.

Я відчула, як у мене по спині пробігли мурашки.

— Це так… просто слів немає… — прошепотіла Аяда.

— Так. У мене аж сироти виступили — тихенько відповіла я.

Коли оплески стихли він продовжив:

— Ви приїхали з різних куточків Феранії, але всі ви маєте одну мету — навчитися мистецтву магії, відкрити в собі нові можливості та здобути нові знання. Академія — це не лише місце навчання, це місце, де формуються ваші характери, де ви знайдете справжніх друзів і союзників на все життя.