Розділ 4

Айрелла

— Що?! Із чим? — розгублено підняла очі на драконицю.

— Ти не знаєш? — запитала вона й подивилася на мене таким же розгубленим поглядом.

— Ні, — заперечно хитнула головою. — Що це за чортівня?

— Це не чортівня! — трохи ображено вигукнула Міла. — Це мітка істинності драконів.

— Що-о?! — ошелешено вимовила я.

— Мітка істинності. Вона проступає в місці першого дотику дракона та його істинної пари. Якщо пара однієї раси — мітка проявляється майже одразу і виникає взаємний потяг. Тільки-но вона зʼявилася повністю, пара вважається зарученою.

— Оце та-а-ак, — простягла Аяда. — А ти казала щось вкусило.

Я криво усміхнулася. Звідки я мала знати про цю мітку? Не памʼятаю, щоб нам розповідали про таке на уроках. А можливо, я неуважно слухала, адже ніколи не думала, що можу стати парою якомусь нелюду.

— З іншими расами трохи складніше, — продовжила свою розповідь Міла. — коли дракон зустрічає пару інакшої раси, мітка проявляється поступово. Спочатку зʼявляється свербіж, потім почервоніння, також можлива незначна припухлість. Після цього проявляється незримий знак із родовим символом, який згодом стає видимим і нагадує татуювання. Як і у випадку з драконами, така пара вважатиметься зарученою.

— А чому мітка не проявилася одразу? Як довго вона буде проявлятися? А в мого істинного (це навіть звучить дивно) теж буде мітка? — почала засипати питаннями Мілу.

— Чекай, чекай. Не поспішай. Зараз розкажу, — підняла руки вгору дракониця. — Ти не дракониця, не перевертниця і не демониця тому в тебе немає таких інстинктів, як у нас. Людям треба звикнути, познайомитися ближче зі своєю парою, у вас не може виникнути одразу потяг і кохання до свого істинного. Чим більше ви будете спілкуватися, проводити час разом, тим швидше проявлятиметься мітка. У нього теж вона буде поволі проявлятися в місці твого доторку. Хоча і є спосіб проявити її одразу й закріпити звʼязок.

— І що ж це за спосіб? — зацікавлено запитала Аяда.

— Інтимний звʼязок, — знизала плечима Міла.

— Що-о? — вкотре промовила я за останні пів години. — Я навіть не знаю хто він такий! — з розпачем вигукнула і схопилася за голову.

— Як це? — зацікавлено промовила Міла.

— А отак! Тільки здогадуюся, хто це може бути.

Дівчата із цікавістю глянули на мене. Я зітхнула й почала розповідь: — У перший день, коли я під’їхала до академії, там був такий натовп! Я поволі пробиралася крізь юрбу до воріт, аж раптом хтось мене штовхнув. Уже думала — гепнуся на землю, та раптом відчула, як мене підхопили за лікоть, а я вперлася рятівникові в груди. Усе, що я про нього знаю — він дракон із чорним волоссям. До того ж старший за мене! І що мені тепер робити?! — у розпачі вигукнула я.

— Він знайде тебе! — заспокійливо промовила Міла. — Повір, дракони свого не упускають, тим паче такий скарб, як істинна пара.

— А раптом він мені не сподобається, або я йому?

— Ти йому вже подобаєшся, Айрелло! Раз на тобі є мітка, значить його дракон прийняв тебе, і його людська іпостась теж, — усміхнулася дракониця.

— А із цим, що робити? — кивнула Аяда на мій лікоть. — Вона весь час його чеше.

Навіть і не помітила, як знову пошкрябала мітку, що свербить.

— Я дам тобі мазь. Використовуй три рази на день, вона полегшить симптоми прояву мітки.

— Дякую. Я в шоку, якщо чесно. Складно в це повірити. Ми підемо, мені треба все це перетравити. — Ми піднялися і попрямували до виходу.

— Бувайте, приємно було з вами познайомитися, — усміхнулася дракониця.

— Навзаєм! — хором промовили ми з Аядою і вийшли за двері.

Переходом допленталися до свого гуртожитку й увійшли в кімнату. У холі було порожньо, судячи з усього нашої сусідки ще немає.

— Я до себе, полежу трохи, — сказала неуважно та пішла до кімнати.

— Добре, — озвалася перевертниця і зайшла у свою кімнату.

— Повірити не можу! — зітхнула і впала на своє ліжко.

Відновила в думках його обличчя. Я не надто його роздивлялася, усе що я памʼятаю, це пульсівну зіницю і чорне волосся. Він гарним. Високий, у міру мускулистий.

Де ж мені його знайти?..

З такими роздумами я і заснула.

Прокинулася від стуку у двері.

— Так, увійдіть, — прохрипіла я зі сну.

— Ти спиш? — у дверях показалася обсидіанова голова Аяди.

— Заснула.

— Треба сходити за формою та списком літератури.

— Так, точно. Із цими новинами про істинного зовсім із голови вилетіло! Зараз, тільки приведу себе до ладу, — підхопилася з ліжка й попрямувала у ванну.

Вмилася прохолодною водою та підправила макіяж.

— Я готова, ходімо! — узяла свій ключ, сумку та попрямувала на вихід.