Розділ 4

Айрелла

— Що?! Із чим? — розгублено підняла очі на драконицю.

— Ти не знаєш? — Вона подивилася на мене таким же розгубленим поглядом.

— Ні, що це за чортівня?

— Це не чортівня! — трохи ображено вигукнула Міла — це мітка істинності драконів.

— Що-о?! — ошелешено вимовила я.

— Мітка істинності. Вона проступає в місці першого дотику дракона та його істинної пари. Якщо пара однієї раси — мітка проявляється майже одразу і виникає взаємний потяг. Тільки-но вона зʼявилася повністю, пара вважається зарученою.

— Оце та-а-ак — простягла Аяда — а ти казала щось вкусило.

— З іншими расами трохи складніше, — продовжила свою розповідь Міла, — коли дракон зустрічає пару інакшої раси, мітка проявляється поступово. Спочатку зʼявляється свербіж, потім почервоніння, також можлива незначна припухлість. Після цього проявляється незримий знак із родовим символом, який згодом стає видимим і нагадує татуювання. Як і у випадку з драконами, така пара вважатиметься зарученою.

— А чому мітка не проявилася одразу? Як довго вона буде проявлятися? А в мого істинного (це навіть звучить дивно) теж буде мітка? — Почала засипати питаннями Мілу.

— Чекай, чекай. Не поспішай. Зараз розкажу. — Підняла руки вгору дракониця. — Ти не дракониця, не перевертниця і не демониця тому в тебе немає таких інстинктів, як у нас. Людям треба звикнути, познайомитися ближче зі своєю парою, у вас не може виникнути одразу потяг і кохання до свого істинного. Чим більше ви будете спілкуватися, проводити час разом, тим швидше проявлятиметься мітка. У нього теж вона буде поволі проявлятися в місці твого доторку. Хоча і є спосіб проявити її одразу й закріпити звʼязок.

— І що ж це за спосіб?! — вигукнула Аяда?

— Інтимний звʼязок — знизала плечима Міла.

— Що-о? — вкотре промовила я за останні пів години. — Я навіть не знаю хто він такий! — з розпачем вигукнула і схопилася за голову.

— Як це? — зацікавлено промовила Міла.

— А отак! Тільки здогадуюся, хто це.

Дівчата з цікавістю глянули на мене. Зітхнула й почала розповідь:

— В перший день, коли підʼїхала до Академії, був такий натовп, я поволі пробиралася до воріт, як хтось мене штовхнув. Уже думала гепнуся на землю, коли раптом відчула, як мене підхопили і тримали за лікоть, а я вперлася йому в груди. Усе, що я про нього знаю, так це те, що він дракон, із чорним волоссям. До того ж старший від мене! І що мені тепер робити?! — у розпачі вигукнула я.

— Він знайде тебе! — заспокійливо промовила Міла. — Повір, дракони свого не упускають, тим паче такий скарб, як істинна пара.

— А раптом він мені не сподобається, або я йому?

— Ти йому вже подобаєшся, Айрелло! Раз на тобі є мітка, значить його дракон прийняв тебе, і його людська іпостась теж. — усміхнулася дракониця.

— А із цим, що робити? — Кивнула Аяда на мій лікоть, — вона весь час його чеше.

Навіть і не помітила, як знову потерла мітку, що свербить.

— Я дам тобі мазь. Використовуй 3 рази на день, вона полегшить симптоми прояву мітки.

— Дякую. Я в щоці, якщо чесно. Складно в це повірити. Ми підемо, мені треба переварити все. — Ми піднялися і попрямували до виходу.

— Бувайте, приємно було з вами познайомитися — усміхнулася дракониця.

— Навзаєм! — хором промовили ми з Аядою і вийшли за двері.

Переходом допленталися до свого гуртожитку й увійшли в кімнату. У холі було порожньо, судячи з усього нашої сусідки ще немає.

— Я до себе, полежу трохи.

— Добре. — озвалася перевертниця і зайшла у свою кімнату.

— Повірити не можу! — зітхнула і впала на своє ліжко.

Відновила в думках його обличчя. Я не надто його роздивлялася, усе що я памʼятаю, це пульсуючу зіницю і чорне волосся. Він був гарним. Високий, в міру мускулистий. Де ж мені його знайти…

З такими роздумами я і заснула.

Прокинулася від стуку у двері.

— Так, увійдіть. — прохрипіла я зі сну.

— Ти спиш? — у дверях показалася обсидіанова голова Аяди.

— Заснула.

— Треба сходити за формою та списком літератури.

— Так, точно. З цими новинами про істинного зовсім із голови вилетіло! Зараз, тільки приведу себе до ладу — підхопилася з ліжка й попрямувала у ванну.

Вмилася прохолодною водою та підправила макіяж.

— Я готова, ходімо! — узяла свій ключ, сумку та попрямувала на вихід.

Поки спускалися зі сходів, я міркувала над тим, що навіть речі до пуття не розібрала і треба буде цим зайнятися.

— Добрий вечір лір Вайсон. Ми за формою та списком літератури.

— Добрий, добрий — промовив чоловік, — ваші мітки, будь ласка.

Ми показали руки, він знову провів кристалом, записав щось у журнал і почимчикував до дверей, що були неподалік стійки. Його не було кілька хвилин, потім він вийшов із дверей, а за ним стосиками пливли речі. «Маг повітря» — подумала я.

— Ось, це ваші комплекти форми. На півріччя вам надається по три комплекти повсякденної форми, один комплект парадної форми з мантією, два комплекти форми для тренувань та два комплекти утепленої форми. Постільна білизна та рушники є у вас у кімнаті, як ви вже помітили. Ось список літератури. Бібліотека працює кожен день із 8:00 до 18:00. Там же вам видадуть необхідну канцелярію.

Я дістала магіком і поглянула на час. 18:03. Сьогодні вже не встигли.

— Дякуємо! — хором промовили ми. Підхопила стосики повітрям та попрямували до кімнати.

— Я розкладу речі! — крикнула Аяда зі своєї кімнати. — Та підемо вечеряти. Зустрічаємося за годину.

— Добре. — сказала я і теж пішла розкладати речі.

У мене було їх не багато: білизна, нічні сорочки, кілька повсякденних речей, для вихідних, теплий верхній одяг і кілька пар взуття, гребінці та косметика. Усе це помістилося в мою зачаровано жовту валізку. Іншими необхідними речами своїх адептів забезпечувала Аурельська Академія. Навчання тут коштувало не дуже дорого — 2000 арнів на місяць, і навіть можна одержати стипендію за хороші оцінки. Для обдарованих із бідних сімей були передбачені гранти на навчання.