Розділ 2

Айрелла

Вчорашній вечір промайнув якось швидко й майже не відклався в памʼяті. Начебто тільки повернулися з їдальні — і вже вкладаємося в тимчасові ліжка в тимчасовій кімнаті.

Я сиділа сонна та закудлана на ліжку й гадала, що принесе сьогоднішній день. Чи виберуть мене, чи здійсню я свою мрію і, взагалі, чи стане мені сили навчатися в Академії протягом наступних пʼяти років. Мої роздуми перервав стукіт у двері. Стулки прочинилися, і до кімнати зазирнула рудоволоса дівчина, старша за нас на кілька років.

— Привіт, хто тут Айрелла Геллант та Аяда келʼТареліан? — запитала дівчина.

— Це ми, — вигукнули з вовчицею в один голос, одразу ж розхвилювавшись.

— За пів години я маю провести вас до Зали Астраліон.

Ми закивали головами й, злетівши з ліжок, почали гарячково приводити себе до ладу, не зважаючи на сонних сусідок. Ми навіть не познайомилися з ними, такі були стомлені вчора.

Я йшла за рудоволосою дівчиною і заламувала пальці від хвилювання; серце калатало в грудях і, здавалося, зараз вистрибне і впаде на підлогу.

— Щось мені страшно, — нахилившись до мене прошепотіла Аяда.

— Мені теж, я так хвилююся, — ледь промовила охриплим голосом.

Хвилин за п’ятнадцять ми наблизилися до величезних білих дверей. Вони були розписані якимись символами та рунами; від них виходила така неймовірна сила, що ноги ставали ватними й жижки трусилися.

Під дверима схвильовано топталися вступники різних рас. Нас було близько пʼятдесяти осіб.

Двері з гуркотом відчинилися і нам на зустріч вийшов лір-ректор.

— Вітаю вас, шановні вступники, — рознісся голос Іріана кел’Блудрона залою. — Проходьте, не соромтеся. Зараз я розповім вам, як буде проходити зарахування в Аурельську Академію Магії.

Ми пройшли до залу й сіли на лави, що тягнулися вздовж стін.

— Ви перебуваєте в Залі Астраліон, яка названа на честь однойменного Кристала. Це могутній артефакт, який допоможе нам визначити ваш рівень і напрям сили. За легендами Кристал Астраліон був створений першими магами Феранії, і ходять чутки, що він може визначати не тільки силу магії, але й чистоту намірів і потенціал душі обдарованих, — продовжував свою розповідь лір-ректор.

— Отже, я викликатиму вас по черзі. Ви маєте підійти до Кристала, покласти руку і спрямувати в нього невеликий магічний імпульс, — лір келʼБлудрон махнув рукою в бік артефакту. Кристал був прозорим і світився зсередини чистим, майже прозорим світлом. — Коли артефакт активується, ви побачите світіння, забарвлене в колір вашої магії, та руну факультету, на який вас зарахують. Чим яскравіше світло, тим більший у вас потенціал. Якщо ж руна не засвітиться, на жаль… — ректор розвів руками. — Ви не пройшли відбір і можете вирушати додому.

— Кольори стихійної магії можуть бути такими, — продовжував розповідати лір-ректор: — вогняна стихія — червоний колір, повітряна забарвлюється блакитним, магія землі має зелене світіння, а стихія води — синє. Сила цілителів засяє білим, а артефактори та алхіміки мають фіолетовий колір.

Ректор зробив паузу, ніби хотів, щоб до нас дійшла ця інформація. Оглянув залу та продовжив:

— Після церемонії відбору кожен новоявлений адепт отримає на своєму правому зап’ясті мітку у формі кола з кольором його магії та руною факультету, на який його зачислили. Що ж, почнімо! — плеснув долоні лір-ректор та почав зачитувати список.

Ми принишкли та спостерігали, як претендент за претендентом виходили до Кристала, у когось кристал переливався червоним, синім, а потім загорявся одним із кольорів і світилася руна. Це означало, що в мага є схильність до кількох стихій, але панівна й більш розвинена одна. У когось, артефакт одразу сяяв одним кольором, а в когось ледь світився і руна приналежності до факультету була згаслою. Такі претенденти похнюпивши голови виходили із зали. На них чекав лиш шлях додому.

— Айрелла Геллант, — десь здалеку пролунало.

Я стрепенулася та підхопилася на ноги, коліна підігнулися, але добре, що під довгою спідницею не видно. Обтерла спітнілі долоньки й попрямувала до Кристала.

Поклала долоні на артефакт, послала магічний імпульс і чекала. Серце гупало десь у грудях, у вухах шуміло, здавалося, я нічого не могла бачити перед собою, окрім прозорості Кристала Астраліон. Я відчула тепло, яке йшло від Кристала і, здається, прямувало прямо в мене, пройшлося моїми магканалами й повернулося назад до артефакту. Астраліон засяяв, спочатку червоним, потім блакитним, потім синім, зеленим і, нарешті, яскраво засяяв блакитним сяйвом із червоними вкрапленнями. Я не розуміючи озирнулася і глянула на ректора.

— Факультет «Арканум», — пролунало від ліра-ректора. — Ласкаво просимо ліра Геллант до Аурельської Академії.

Я була шокована якщо чесно. Так, я знала, що в мене великий потенціал, мої батьки досить сильні стихійники, але щоб я — бойовичка… Бойова магеса. М-так…

— Я тобі по-доброму заздрю! — захоплено прошепотіла Аяда. — Сподіваюся, ми будемо на одному факультеті.

Я ошелешено хитнула головою та перевела погляд на праву руку. На запʼясті виднілася мітка, вона не була надто великою, десь сантиметри два — три в діаметрі.