Розділ 18

Аяда

Дні пролітали з такою швидкістю, що я за ними не встигала. Наближалася сесія. Адепти окупували бібліотеки, посилено зубрили матеріал й тренувалися. Я теж не відставала — практикувалася в магії, у бойових мистецтвах з Астаром і старанно ігнорувала ректора.

Він ще кілька разів намагався завести зі мною розмову, але тільки-но я його бачила — одразу змінювала напрямок. З кожною нашою випадковою зустріччю його запах відчувався сильніше. Долоні пітніли, ноги підкошувалися. Мене тягнуло до нього з неймовірною силою — і я не розуміла чому. Моя вовчиця досі спить, отже, потягу не мало би бути. Але він був. І це було… дивно.

А ще були сни. Сни, де я вільна. Сни, в яких я вільно перекидаюся на вовчицю. Після них я прокидалася в розкраяних відчуттях. З одного боку я хотіла частіше відчувати себе вовчицею, а з іншого — засмучувалася, що це лише сни.

Я поспішала на лекцію. Коридори були заповнені адептами, що гомоніли й збивалися в купки. Хтось обговорював екзамени, які ніби то мали поставити раніше, хтось пошепки пліткував про зниклих адептів. Але мою увагу привернула купка хлопців, серед яких був і Дрейк.

— В наступному семестрі будуть заняття з обертами, — голосно сказав Дрейк. — Вже дочекатися не можу, коли надеру вам всім зад у своїй демонській формі.

Хлопці вибухнули сміхом. А я зупинилася, мов налетіла на стіну.

«Трясця, трясця, трясця! Невже так скоро? Дідько я не готова», — простогнала я подумки.

Лекція пройшла крізь мене — я гарячково думала, що ж робити з обертами й заняттями. Не вистачало ще, щоб мене виключили з Академії або підняли на кпини адепти.

Продзвенів дзвін і я з подивом зрозуміла, що заняття закінчилося. Чудово! Треба буде взяти конспект в Айрелли.

Адепти заметушилися, але не встигли вийти, як двері відчинилися й в аудиторію зайшов Рейгар — наш куратор.

— Вітаю, адепти. Хочу повідомити, що перший екзамен з бойової магії та битви зі зброєю буде наприкінці цього місяця, а саме двадцятого числа.

Не встиг лір дʼАррель договорити, як піднялася хвиля обурення й розчарованих стогонів. Рейгар підняв руку й закликав всіх до тиші.

— Не обурюйтеся! Самі знаєте яка ситуація в Академії, тому керівництво вирішило швидше провести сесію й відправити вас на канікули.

Канікулам адепти зраділи. Я теж — адже в мене було в запасі три тижні, щоб вирішити щось з перетвореннями. Але спочатку треба скласти іспити.

— Ще одна новина, — пролунав голос Рейгара. Я здригнулася, випірнувши зі своїх думок. Думала він вже пішов. — Оскільки в нас з адепткою Геллант трохи нестандартна ситуація, то приймати іспити у вас буде комісія з викладацького складу. На цьому все!

Куратор кивнув Айрі, що сиділа коло мене й вийшов. Адепти зітхали й перешіптувалися між собою про несправедливість. Ліора знову вигукувала якусь гидоту, а ми з Айрі попрямували на наступну пару.

З кожним днем першокурсники ставали все нервовішими. В повітрі буквально відчувалася напруга, яку можна було різати ножем. На лекціях більшість уважно слухали, в перервах звіряли конспекти, але були й такі, хто почувався розслаблено. Я належала швидше до першого табору, й вечори ми з Айреллою (якщо вона не з Рейгаром), присвячували зубрінню.

І ось цей день настав — 20 арканіса [15] — день першого іспиту. У великій аудиторії розсілися адепти першого курсу Аркануму. На підвищенні за столом сиділа комісія з викладацького складу. Серед них був і Іріан.

Я сиділа між Айрі та Астаром й намагалася не надто витріщатися на ректора. Але час від часу, все одно зиркала на нього. А коли він спіймав мій погляд, то серце вмить збилося зі свого ритму і я поспіхом відвела очі.

Вперед вийшов куратор Факультету трансмутацій Дрейвен Алтарус та розділив нас на пари. Кожна пара мала провести двобій, щоб показати свою вправність володіння зброєю та бойових заклять, а потім по одинці ми мали продемонструвати володіння своєю стихією.

Мені в пару дісталася Майра — висока перевертниця з коротким каштановим волоссям та зеленими очима. Я трохи нервувала, коли почула її імʼя. Вона була доволі спритною на заняттях.

— Не переживай мала, — прошепотів Астар, схиляючись до мене та стиснувши мою руку. — Ти у гарній формі, навіть попри твою особливість.

Я пирхнула — гарно він завуалював мою неповноцінність словом «особливість».

Нас всіх попросили покинути аудиторію, залишили лише одну пару. Й почалися години очікування. Нашу пару з Майрою викликали одразу після пари Дрейка й Астара.

— Бажаю удачі, — шепнув мені Астар, проходячи повз мене. Я кивнула йому й зробивши глибокий вдих, пройшла в аудиторію.

Не дивлячись на всі переживання, я впоралася добре. Ми з Майрою боролися досить довго, поки нам не зарахували нічию. Володіння стихією води я теж продемонструвала на відмінно. Адже тренувалася з самого малечку надто завзято. Треба ж було мені постояти за себе.

Вийшла з аудиторії й до мене одразу підскочила знервована Айрелла й схопила мене за руку.

— Ну, як усе пройшло? — з великими очима запитала подруга.

— Нормально. Нам зарахували нічию у двобоях, — промовила я. — А стихією я володію вправно, тому теж все пройшло гладко.