Розділ 3

Аяда

Ось і пройшли дні вступного відбору й по закінченню нас усіх зібрали у Великій залі Академії. Тут юрмилося купа студентів, вбраних в урочисту форму Академії. Айрелла була в захваті від білосніжної блузи з емблемою ААМ, довгої й незручної, як на мене, чорної спідниці, корсетом під грудьми й мантією, з вишитою руною факультету й тією ж емблемою Аурельської Академії. Я ж більше віддавала перевагу зручнішому вбранню. Добре хоч повсякденна форма складалася не тільки з блузи та коротенької спіднички, а й мала комплект зручних штанів.

Нарешті перешіптування адептів припинилося й на підвищення вийшов ректор з урочистою промовою.

— Вітаю вас адепти з новим навчальним роком в Аурельській Академії магії! — промовив лір ректор, підсиливши свій голос магією.

Він розповідав про кількість адептів, які вступили до академії, привітав усіх оплесками, давав настанови та представив усіх кураторів.

Потім було знайомство з ліром Рейгаром дʼАррелем, який розповів нам про структуру навчального року та предмети, які буде викладати він сам.

Як і в більшості академій, навчання в ААМ триває два семестри, котрі закінчується сесіями — зимовою та весняною. Між курсами всі адепти проходять літню практику. Сам навчальний тиждень триває пʼять днів. Добре, що солія та лунелія [6] — вихідні, буде коли відпочивати. Напевне.

Лір дʼАррель ще сказав кілька слів про розклад, який ми можемо скопіювати у магікоми, та запевнив, що при будь-яких труднощах ми можемо звернутися до нього. Нас відпустили відпочивати, бо заняття розпочнуться вже з наступного тижня, а попереду вихідні, на яких приїдуть решта адептів, а першокурсники зможуть підготуватися до буремних навчальних днів.

Вихідні пройшли у клопотах, приємних особисто для мене. Я досліджувала територію Академії, розкладала речі, готувалася до навчання. Що мені подобалося в Аурельській Академії — це те, що вона повністю забезпечувала адептів: від форми та підручників до зошитів та калліграфісів [7].

Якось гуляючи територією, поки Айрі була на побаченні, перетнулася з ректором, який виходив з тренувального майданчика. Лір келʼБлудрон якраз проходив повз мене й дивно втягнув повітря, а потім пришвидшив крок. Гм, що це з ним? Невдале тренування?

«Зациклилася ти на тому ректорі, Аядо чи що?» — подумки запитала себе й наказала викинути його з голови. Зараз важливіше навчання!

* * *

Перший навчальний день розпочався з оглушливого дзвону. Не зрозумівши, що за чортівня, вискочила в коридор зустрівшись там з такою ж ошелешеною Айреллою.

— Це будильник, — повз нас сонною ходою пройшла наша сусідка й замкнулася у ванній.

А-а, ну красно дякую за такий будильник. Обурюючись уголос пішла приводити себе до ладу.

— Щось ти розслабилася, Аядо, — пробурмотіла собі під носа. — Треба повертатися до ранкових тренувань, а ти спиш!

Провівши всі ранкові процедури та гарненько поснідавши, ми опинилися у величезній аудиторії, де мала проходити лекція з географії. Поки всідалися, почули голосні теревені Ліори, яка щось там ляпала своїм язиком про Рейгара — істинного Айрелли.

— Айрі, не звертай уваги, — тихенько прошепотіла їй та стиснула її напружену руку.

Айреллі важко було зрозуміти, що означає для нелюдів істинна пара, але я переконувала її, що на інших її дракон і не подивиться. Цікаво, а як буває у таких неповноцінних як я?

Мої думки перебив викладач Кайрон рунʼФеракс — кремезний, темноволосий демон, з ледь помітним рубіновим візерунком на шиї. Він розповідав про країни Феранії, столиці та їхній клімат. Загалом все таке географічне.

Я непогано знала географію і мала уявлення про країни Феранії. Хоча й не бувала ніде, крім рідної Вількарії. Колись я обовʼязково побуваю і в країні драконів Аурігані, і в суворій країні демонів — Нарфелії, й у чарівній Альмірії — країні магів з її плавучими островами [8].

Другою парою у розкладі стояла фізична підготовка. Я раділа, бо нарешті зможу розімʼятися. Підхопивши наплічник з зошитами та формою, попрямували до полігону.

Магічно захищений, з окремими роздягальнями та душовими, полігон справляв враження. Він був округлої форми, схожий на якусь арену. Центральний майданчик змінював рельєф залежно від потреб тренувань: від твердої кам’яної поверхні до піску, трави чи льоду.

Дракон Айрі, тобто лір Рейгар вже був на полігоні, від чого вигляд Айрелли змінився на замріяно-притрушений. Я зітхнула й тицьнула її ліктем.

— Що? — запитала Айрі.

— В тебе такий вигляд, — пограла я бровами. — Ти сама себе з головою видаєш, а ви ж ніби не збиралися поки розголошувати свої стосунки.

— Угу, — зітхнула Айрі. — Воно якось саме…

Я усміхнулася й кивнула Айреллі. Цікаво, в мене буде так само?

Хитнула головою, не дозволяючи мріям взяти гору та зосередилася на розминці.

Куратор давав нам різні завдання, перевіряв витривалість, силу та вміння працювати у команді.

Завдяки своїй сутності перевертня й постійним тренуванням я не дуже відставала від інших нелюдів, хоча й відчувала себе слабшою. Треба тренуватися старанніше! Добре, що на випробуванні з перенесенням зачарованих каменів я була в парі Талісією Елларі — магесою, а не з іншим перевертнем, бо тоді б моя таємниця такою б не була. Хоч перевертні й досі визнають мене своєю при зустрічах, але все ж у парі моя неповноцінність занадто б впадала в очі. А глузувань мені було достатньо й у рідній зграї.