Розділ 1

Аяда

Народу було достобіса. Маги, перевертні, дракони та демони заповнили площу перед Академією. Бубнячи собі під носа про кількість людей і нелюдей, я проштовхувалася ближче до входу.

— Нарешті, — почула я збоку і побачила невисоку дівчину з яскраво-рожевим волоссям.

— Я — Аяда, — промовила усміхнувшись, коли дівчина підняла на мене погляд.

— Айрелла, але можеш звати мене Айрі, — усміхнулася вона у відповідь.

Від цієї магеси віяло якоюсь доброзичливістю і я одразу ухопилася за цей шанс. Завжди мріяла про справжню подругу, а інтуїція підказувала, що Айрі стане нею для мене.

Я розпитала Айреллу про вступні іспити, але вона теж нічого не знала. Не розумію, навіщо ці секрети? Роздратовано пирхнула й продовжила бесіду з Айрі.

З думок мене вивів голос, від якого тіло покривалося сиротами. Хрипкий, приємний.

Підняла голову й побачила ректора ААМ [3] — Іріана келʼБлудрона. Звідки я знала як його звати? Та все просто — він тільки що назвався й говорив про те, як нас багато і що вступ буде тривати впродовж кількох днів. І знову ні слова про те, як він відбуватиметься. Ну що за секрети?

Не встигла я кліпнути, як ректор розвернувся й зник зі сходів, а перед нами вже розпиналася білява жіночка, що назвалася лірою [4] Еванс — кураторкою на перші чотири дні та наказала нам слідувати за нею до гуртожитків.

Ми пройшли повз різьблені вхідні двері, трохи оминули головну будівлю й попрямували до двоповерхових будівель. Це й були гуртожитки Академії. Чотири будівлі, що відповідали кожному з факультетів, обʼєднані внутрішніми переходами, мали також свої окремі входи кожен.

Ліра Еванс розповідала про чотири факультети ААМ, але я вивчала цю інформацію. Понад усе я хотіла потрапити до «Аркануму» — бойового факультету Аурельської Академії. Ну, можливо я б ще стерпіла навчатися серед стихійників «Елементару», але який з мене творець, коли я все своє свідоме життя боролося за місце у зграї?

«Факультет трансмутацій» для артефакторів, та «Інтегрітас» — для цілителів мене не цікавили зовсім, та й хисту такого в мене не було.

Айрелла смикнула мене за руку.

— Що? — скинула брови.

— Ходімо, нам у праве крило. Нас тимчасово там поселять. Ти що не слухала? — здивувалася дівчина.

— Задумалася, — стенула плечима і рушила у потрібному напрямку.

Нарешті заселившись у кімнату, де з нами мали мешкати ще двоє дівчат, я кинула заплічник з речами на ліжко, відчуваючи нестерпний голод. Хоч моя вовчиця і спала, апетит в мене був нівроку. А коли нервувала — й поготів.

— Фух. Якийсь шалений день, — простягла Айрі.

— Це точно! — погодилася я. — Голодна як вовк. Чому нас не провели в їдальню спочатку? — награно обурилася і розсміялася.

Перекинулися ще парою слів, де я запевнила Айреллу, що я не вовк, а вовчиця, ми вирушили на пошуки їдальні.

Мене до мети вів нюх, який може й вже не був таким гострим, але вловити смачні запахи я ще була здатна, і зграйка адептів попереду.

Їдальня була чудова: велика, простора, з мʼякими диванчиками та кріслами. Зони для викладачів та адептів були відділені, але найбільше мене приваблювала лінія роздачі. Чудово! Безліміт на їжу — те, що мені зараз треба.

Наклавши собі на тацю чимбільше мʼяса, ми відшукали вільний столик і прийнялися їсти, попутно обговорюючи можливий день складання вступних випробувань.

Наситившись, розімлілі й втомлені поверталися до гуртожитку. Айрі весь час потирала лікоть, а я роздумувала над тим, якби подовше приховувати свою неповноцінність.

Ранок у мене зазвичай починався з пробіжки, але цього разу щось пішло не так і я прокинулася від стуку у двері. Стулки прочинилися і дівчина, з рудим волоссям голосно запитала:

— Привіт, хто тут Айрелла Геллант та Аяда келʼТареліан?

— Це ми, — в унісон відповіли з Айреллою.

Дівчина повідомила, що за пів години вона має провести нас до Зали Астраліон, тому не гаючи часу ми почали приводити себе до ладу.

Хвилювання проносилося тілом, поки ми йшли до цієї загадкової зали. А що, як я не вступлю? Що, як я справді ні на що не здатна? А якщо всі дізнаються про мою неповноцінність і я знову втрачу друзів?

У голові метушилося безліч думок, що лише підсилювали моє нервування.

«Аяда, припини! Ти сильна, ти з усім упораєшся, що б не чекало тебе за цими дверима», — гаркнула на себе подумки й повільно випустила повітря з грудей.

Ми зупинилися перед величезними білими дверима, які були розписані різноманітними рунами. За кілька хвилин двері з гуркотом відчинилися й нас привітав ректор:

— Вітаю вас шановні вступники, — рознісся голос Іріана кел’Блудрона залою. — Проходьте, не соромтеся. Зараз я розповім вам, як буде проходити зарахування в Аурельську Академію Магії.

Абітурієнти розсілися по лавах і затихли.

Знову пролунав голос ректора, який звучав упевнено. Кожне його слово лише посилювало напругу в повітрі. Ми перебували в Залі Астраліон, названій на честь однойменного Кристала — артефакту, що визначає силу, стихію та навіть чистоту намірів кожного мага.