Розділ 21

Солейріс

Дорогу мені перекрив демон. Його очі блищали, а на губах розпливлася посмішка. Вона жахала.

Я дивилася на нього. Когось він мені нагадував, але я не могла зрозуміти кого. Страх скував мене, і не давав поворухнутися. Дивилася на нього й навіть ненависті не відчувала. Чому я не відчувала звичної ненависті, яка завжди була зі мною, коли я бачила представників їхньої раси?

Демон важко дихав, на чолі виступив піт, а його руки були міцно стиснуті в кулаки.

— З тобою все гаразд? — запитала й відступила на крок.

Він хитнув головою. Підняв руку й різко смикнув комір сорочки. Верхні ґудзики відірвалися і з глухим звуком покотилися по камʼяній підлозі. Як заворожена, опустила погляд та слідкувала за маленькими пласкими кругляками.

Підняла очі й здригнулася. Він стояв мало не впритул. Хитнувся до мене. Я сахнулася, але далеко не відступила. Вперлася спиною в камʼяну стіну. Він підняв руки, поставив їх обабіч мене, ніби замкнув мене в пастку зі свого тіла.

Його аромат — деревний, зі свіжими нотками цитрину — огорнув мене, забився в ніздрі. Голова запаморочилася, і я заплющила очі.

— Мене до тебе тягне, — хрипко промовив демон. — Якого біса мене до тебе тягне?.. Тобі краще триматися від мене якнайдалі.

Сказав, а потім опустив голову і провів носом по моїй шиї, глибоко вдихаючи мій запах. Тілом пробігло тремтіння. Коліна підкосилися, і я мимоволі схопилася за його плечі. Його руки спритно обхопили мене за талію і притиснули до міцного чоловічого торса.

— Міг би подумати, що ти моя емесса, — пробурмотів він мені в шию та торкнувся місцинки між плечем та шиєю губами.

Мене знову затрясло, а мʼязи внизу живота стиснуло солодким спазмом.

Дідько! Що зі мною коїться? Ніколи я ще не реагувала так на легкі доторки, які навіть поцілунком назвати не можна. А тим паче від демона!

— Але це неможливо, — знову промурмотів він і злегка прикусив шкіру.

Я скрикнула. Але замість того, щоб відштовхнути цього демонюку, ще більше нахилила голову, відкриваючи шию для поцілунку.

— Така… солодка…

Він виціловував мою шию, а тоді перемістився на підборіддя, щоку, аж доки не добрався до губ і накрив їх своїм ротом.

Коли він торкнувся мене своїми мʼякими гарячими губами, у голові зашуміло. Всі думки, що до цього крутилися в моїй голові — зникли. Тисячі отих метеликів, що пурхали в моєму животі, одним махом перемістилися в голову і здійняли там оглушливий шум.

Він цілував пристрасно, проте обережно. Його вправний язик ковзнув мені до рота та сплівся з моїм. Я не дуже вправна в поцілунках, але здається він не зважав. Судячи з його стогонів, він отримував задоволення.

Я незчулася, як заплуталася пальцями в його короткому волоссі, притягнула його карк міцніше до себе. Чим довше ми цілувалися, тим більше збудження розгорялося в мені. Я ніби зачарована пестила його губи своїми, віддавалася на поталу жазі, що зненацька накрила мене.

Непомітно для себе, я запустила руки йому під сорочку, провела нігтиками по міцних гладких грудях.

Він повільно відірвався від моїх губ. Так само повільно опустив погляд і подивився на мої руки, що самовільно пестили його груди.

— З вогнем граєш, дівчинко, — прохрипів він і знову потягнувся до моїх губ. Здавалося, що він не в змозі триматися на відстані від мене.

— Чому ж ти мене так притягуєш?.. Потрібно відступити… Боги, ти така солодка.

Він ніби як боровся із собою. То віддалявся, то тягнувся до мене. Але програвав. І я програвала разом із ним. Чомусь не могла його відпустити. Чим довше ми стояли в цьому закутку, тим більше нас притягувало одне до одного. Потреба в ньому, у його поцілунках та дотиках зростала, мов вогняна куля, яку безконтрольно насичують магією. У голові гуло й шуміло.

— Ходімо… до… мене… — промовив він задихано між поцілунками.

Я кивнула. Потягнулася до його губ. Він підхопив мене на руки й швидким кроком пішов кудись. Я чіплялася за його шию і вже сама безсовісно цілувала та притискалася до цього демона.

Навіть не задумалася, що нас міг хтось побачити. Мені було абсолютно все одно. Аби він не відпускав мене. Аби лише заповнив ту порожнечу, що розросталася в мені. Аби заглушив ту пожежу, що вирувала всередині.

Спина торкнулася холодної постелі, і я здригнулася. Демон навис наді мною, але всю вагу затримав на мускулистих руках. Вперся головою мені в плече й шумно дихав.

— Я вже ледь тримаюся, — хрипко промовив хлопець.

Завовтузилася під ним. Я теж була на межі. Тіло, мов натягнута тятива, бриніло напругою та бажанням.

— Ти… хочеш?

— Так, — прошепотіла я.

Він загарчав і накрив своїм ротом мої губи. Я піддалася його натиску, обійняла за шию та загубилася в ньому. Мені не було страшно. Я не думала, що не знаю цього демона. Я лише відчувала, що бути з ним зараз — найправильніша річ у світі. Ніби ми — дві половинки одного цілого, що нарешті знайшли одне одного.

Ніч була довгою. Прекрасною, пристрасною. На мить я навіть подумала, що кохаю цього демона, хоча, звісно, це повна нісенітниця. Як можна кохати того, чийого імені я не знаю. А тим паче демона!