Розділ 12

Астар

Я вертів головою, розштовхуючи адептів, пробирався крізь натовп, але коли дійшов до виходу з полігону білявки ніде не було.

Демон всередині роздратовано загарчав.

«Знайди її. Ти маєш її знайти!» — повторював він і неспокійно ворочався всередині.

Я стиснув кулаки, увігнав нігті в шкіру і втягнув повітря через ніс.

«На біса вона тобі здалася?» — гаркнув я і спробував загнати демона глибше.

Мене розривало зсередини. Хотілося все кинути та побігти на її пошуки. Я хотів все зʼясувати. Зрозуміти. Я просто хотів спокою.

Похитав головою, сподіваючись, що це допоможе позбутися цього дивного впливу, який наслала на мене ця білявка.

— Вітаю, адепти, — рознісся полігоном голос Рейгара дʼАрреля — куратора нашого факультету і, вочевидь, головного тренера турніру. — Сьогодні ми проведемо перше командне тренування, щоб ближче познайомитися з основним складом та побачити, як ви можете взаємодіяти.

Я ще раз уважно обвів поглядом натовп, але знайомої незнайомки не побачив. Стиснув кулаки так, що кісточки пальців побіліли. Демон заревів ще голосніше, ніби хотів вирвати мені груди.

«Не зараз», — прошипів я йому.

Але тіло знову тремтіло від бажання розвернутися і побігти назад. Випустив повітря крізь зуби та попрямував назад до нашої групки.

Потрібно зосередитися на тренуванні.

«Зараз не це важливо», — не вгавав демон.

Заплющив очі та наказав демонові замовкнути. Звів уявну стіну між нами, заганяючи його голос якнайдалі.

Тренування. Квінт. Моя емесса. Можлива змова. Ось що зараз важливо.

Отже… наша команда. Злагоджені дії в команді — вже половина успіху.

Думки закрутилися навколо можливих стратегій, капітанстві та всього того, з чим нам в найближчому майбутньому доведеться зіткнутися, але частина моєї сутності ніби відділилася від мене та залишилася з білявкою. З Вальмірою такого не було. Вона точно на мене чимось вплинула.

«Вальміра?» — тихо й глузливо запитав демон.

«Білявка!» — гаркнув я і знову відгородився від нього.

— … склад нашої команди, — говорив куратор.

Трясця, я все прослухав. Підійшов до Аяди та схилився до неї.

— Хто в основному складі, крім нас з Дрейком?

Вовчиця зиркнула на мене, заломивши брову та склала руки на грудях.

— Ти не слухав? Де ти взагалі був?

Я підтиснув губи. Хіба не можна взяти й відповісти на запитання? Навіщо ставити свої? Дратування розливалося всередині палючою отрутою.

— Де був, там мене вже немає. Просто скажи, з ким нам доведеться мати справу, — буркнув я невдоволено.

Аяда закотила очі.

— Від цілителів Міла деʼФелар. Он вона, блакитноволоса дракониця. — Махнула Аяда рукою в сторону дівчини, що стояла трохи на віддалі від нас. — Від Артефакторів якийсь другокурсник, я не запамʼятала його імені, проте кажуть, що він надзвичайно талановитий. Здається брат чи племінник Ренара Моркена.

— Моркена? — здивовано перепитала Айрелла.

— Ага, — кивнула Аяда. — Здається так сказав Рейгар.

— Це ж Ренар допоміг створити Артефакт Світла та мій захисний з маячком, — Айрелла торкнулася до персня з каменем й провела по ньому пальцем. Її обличчя на мить стало задумливим, а потім вона усміхнулася. — Він врятував мені життя.

— Значить нам пощастило мати такого сильного артефактора, якщо він хоч трохи схожий на свого родича, — підсумував я.

— А що з елементаром? — запитав Дрейк. — Кого нам підсунули?

— Мене, — пролунав дзвінкий дівочий голос поруч із нами, і ми всі разом повернулися до дівчини.

Перед нами стояла струнка, ростом з Аяду рудоволоса дівчина. Її кучеряве волосся огортало її, немов левова грива. Вона схрестила руки на грудях, її біла футболка підкреслила засмагле тіло.

— А ти в нас хто? — весело запитав Дрейк.

— Айлін келʼМорен, — відповіла перевертниця, підтиснувши губи.

— То в наших рядах ще одна вовчиця? — вишкірився Дрейк.

— Пантера, — прошипіла Айлін.

Дрейк розтулив рота, але вона наблизилася до нього й тицьнула вказівним пальцем йому в груди.

— Спробуєш назвати мене кішечкою, я тобі дещо відкручу, й не подивлюся, що я стихійниця, а не бойовичка.

Я розреготався й поплескав Дрейка по плечу. Здається, в нього зʼявилася достойна конкурентка.

— Гаразд, — кивнув я. — Послухаємо, що буде на тренуванні, а тоді подумаємо над стратегією. Після заняття, пропоную обмінятися формулами звʼязку.

Аяда тихо фиркнула собі під носа та похитала головою. Я зиркнув на подругу та спробував зосередитися на тому, що говорив куратор.

— Тренування буде розбите на кілька частин: спочатку розминка, основна частина, а в кінці ми підібʼємо підсумки, і я подивлюся, як ви взаємодієте на ваші сильні та слабкі сторони. Що ж, — плеснув у долоні лір дʼАррель, — починаймо!