Розділ 3

​🔮 Розділ: Магія, м’язи та нічні пригоди

​Частина 1: Ярмарок «Астральний вузол»

​Ярмарок езотерики зустрів нас запахом сандалу, звуками тибетських чаш і такою кількістю людей у дивних шатах, що наш університетський двір здався б на їхньому фоні з'їздом бухгалтерів.

​Настя:

— Денисе, вище банер! І, будь ласка, перестань жувати протеїновий батончик, коли повз проходять люди з тонкою душевною організацією. Ти збиваєш їм налаштування на високі вібрації!

​Я поправила свій оксамитовий жилет і розклала на столі нову колекцію аметистів. Сьогодні був вирішальний день — я мала довести всім (і собі в першу чергу), що мій бізнес вартий уваги.

​Ден:

Я стояв у своїх блискучих рогах, відчуваючи себе пам'ятником людському терпінню.

— Левицька, я тут стою вже три години. Моя «тонка душевна організація» хоче стейк і додому. До того ж, ці роги постійно чіпляються за ловушку для снів, яку повісив сусід зліва.

​Поруч крутився Влад. Він був у своїй стихії: камера літала навколо нас, знімаючи кожен мій страдницький погляд.

— Дене, не скигли! Глянь на статистику — сторіз із твоїми рогами побили рекорд переглядів! Навіть капітан футбольної збірної поставив «вогник».

​— Марк? — я пожвавився. — Він зараз десь на побаченні з Лізою, йому не до моїх рогів.

​— Взагалі-то, ми тут, — пролунав знайомий голос.

Марк і Ліза пробиралися крізь натовп «магів». Марк виглядав напрочуд розслабленим, а Ліза з цікавістю розглядала стенд Насті.

— Настю, цей аметист підійде під колір моїх нових фарб? — засміялася Ліза. — А ти, Дене, виглядаєш... ну, принаймні тебе тепер здалеку видно.

​— Дуже смішно, — буркнув я. — Краще допоможіть мені зняти це прокляття, поки я не почав мекати.

​Ярмарок тривав до вечора. На подив, Ден виявився геніальним продавцем. Його спортивний азарт включився в самий невідповідний момент. Коли одна пані вагалася, чи брати їй «камінь для залучення багатства», Ден нахилився до неї (зі своїми рогами він виглядав на два з половиною метри) і басом промовив:

— Пані, цей камінь працює як триочковий у фіналі. Берете — і ви в дамках. Я сам такий ношу в сумці перед кожним матчем!

​Пані купила три. Настя лише мовчки відкрила рот від такої «маркетингової стратегії».

​Частина 2: Нічний клуб «Гравітація»

​Коли ярмарок нарешті закрився, а Настя порахувала виручку (яка виявилася втричі більшою за очікувану завдяки «харизмі Козерога»), було вирішено: ми йдемо святкувати.

​— Ніяких пахощів, ніяких карт! Тільки музика, танці й нормальні напої! — проголосив Марк.

​Ми опинилися в клубі «Гравітація». Влад, звісно, притягнув свою камеру, сподіваючись зняти Кіру, яка пообіцяла зайти пізніше.

​Настя:

Я змінила свою спідницю в підлогу на чорні джинси та топ із металевим відливом. Ден не зводив з мене очей. Без рогів він знову став тим самим зірковим баскетболістом, від якого дівчата втрачали дар мови. Але сьогодні він був... моїм «боржником».

​— Танцюємо? — вигукнув Марк, тягнучи Лізу на танцпол. Вони виглядали ідеально — спокійний, впевнений Марк і експресивна Ліза, яка танцювала так, ніби малювала в повітрі невидимі картини.

​Я стояла біля бару з Деном. Музика гупала в грудях.

— Знаєш, Левицька, — Ден нахилився до мого вуха, обпалюючи подихом. — Ти без своїх кришталевих куль виглядаєш значно небезпечнішою.

​— Це тому, що в клубі в мене немає обмежень «етичного кодексу мага», — відповіла я, відчуваючи, як по спині біжать мурашки.

​Ден:

Я хотів щось відповісти, але тут стався перший «курйоз». Влад, який намагався зняти «естетичний проліт камери над натовпом», випадково зачепив ліктем офіціанта з підносом коктейлів.

​І все б нічого, якби цей піднос не летів прямо на... Кіру, яка щойно зайшла в клуб разом із подругами.

​— Обережно! — крикнув я, намагаючись перехопити піднос у польоті (баскетбольні рефлекси не проп’єш).

Я впіймав піднос. Але один із коктейлів — яскраво-зелений «Маргарита» — за інерцією вихлюпнувся прямо на білу сорочку Марка, який проходив повз.

​— Бро! — Марк завмер, дивлячись на величезну зелену пляму на грудях.

— Це... це був енергетичний сплеск! — крикнула Настя, намагаючись перекрити музику. — Зелений — колір сердечної чакри, Марку! Це знак!

​Частина 3: Ефект доміно

​Але справжні веселощі почалися через десять хвилин. Марк пішов у туалет відмиватися, а ми залишилися біля бару. Влад, намагаючись вибачитися перед Кірою, яка дивилася на нього як на комаху, вирішив продемонструвати їй свій новий «автоматичний стабілізатор».

​— Глянь, Кіро, він сам стежить за об'єктом! — Влад натиснув кнопку.

Камера почала швидко обертатися. І, мабуть, від гучних басів або втручання «ретроградного Меркурія», її заклинило. Стабілізатор почав крутитися як скажений пропелер.

​— Вимкни це! — крикнула Кіра, але Влад у паніці впустив гаджет.

Камера впала на підлогу і, продовжуючи крутитися, почала їздити по танцполу, як робот-пилосос на стероїдах, знімаючи ноги відвідувачів і створюючи повний хаос.

​Ден, побачивши це, вирішив, що настав час рятувати ситуацію.

— Я впіймаю! — він кинувся в натовп.

​Уявіть картину: двометровий баскетболіст стрибає «рибкою» через танцюючих людей, намагаючись впіймати камеру, яка хаотично зигзагує по підлозі.

В один із моментів Ден таки вхопив камеру, але не розрахував силу і врізався в купу повітряних кульок, якими була прикрашена VIP-зона.

​БАХ! БАХ! БАХ!

Звуки лускаючих кульок нагадували серію пострілів. Половина клубу впала на підлогу від несподіванки, інша половина почала аплодувати, думаючи, що це частина шоу.

​Настя:

Я стояла і сміялася до сліз. Ден сидів посеред залишків рожевих кульок, тримаючи камеру Влада, яка все ще продовжувала крутитися в його руках. Його волосся було скуйовджене, а на обличчі застиг вираз «я більше ніколи не вийду з дому».