ІНТЕРЛЮДІЯ 4: Тіні зі Сходу

Токіо. Хмарний рівень корпорації «Kuroda Dynamics». За 36 годин до фіналу на сталеливарному заводі.

Панорамне вікно пентхауса виходило на неонове море нічного Токіо. Рензо Курода, мільярдер, архітектор квантових нейромереж і відомий у Даркнеті як User_001, стояв спиною до міста. У його руках димів тонкий фарфоровий кухоль із зеленим чаєм маття, який коштував більше, ніж річний бюджет невеликого африканського міста.

На гігантському прозорому екрані, що займав усю стіну, транслювався стрім із Києва. Володя Петренко якраз розповідав про свої «правила гри», загнавши Максима Коваля в чергову пастку. Чат елітних гравців Синдикату мерехтів від ставок.

— Він емоційний, — тихо промовив Рензо, роблячи ковток. Його голос був м'яким, позбавленим будь-яких акцентів. — Цей "Архітектор" Петренко... Він вважає себе богом, але насправді він просто скривджена дитина. Він побудував систему на передбачуваності людського егоїзму. Але щойно на дошці з'явилася фігура з нераціональною емпатією, його алгоритм почав сипатися.

З темряви кабінету, де світло екрана майже не торкалося підлоги, безшумно виступив чоловік. Він був одягнений у строгий чорний костюм, але рухався не як охоронець, а як хижак, що звик ходити джунглями. Це був Кайто "Оні" Накамура.

— Ви хочете, щоб ми втрутилися, Курода-сан? — запитав Кайто.

— Синдикат 2.0 має колосальний потенціал як фінансова тіньова мережа, — Рензо повернувся до екрана, дивлячись на закривавлене обличчя Максима Коваля. — Але поки нею керує істеричка Петренко, це лише цирк для нудьгуючих багатіїв. Я хочу забрати цю систему. Я хочу побудувати на її руїнах новий, досконалий ринок. А для цього старий ринок має згоріти дотла.

Рензо поставив кухоль на скляний стіл. — Цей поліцейський... Коваль. Він — ідеальний руйнівник. Він спалить дім Петренка, але сам він занадто виснажений, щоб вижити без сторонньої допомоги. Петренко збере армію, щоб його зупинити.

— Наш наказ? — Кайто злегка схилив голову.

— Зберіть загін «Йокай». Вирушайте до Києва. Забезпечте детективу коридор до Петренка. Нехай ідеаліст виконає брудну роботу за нас. Збережіть життя його кишеньковій хакерці — її доступ до кодів Синдикату може виявитися безцінним.

— Повітряний простір України закритий. Там війна і посилене ППО, — спокійно констатував Кайто.

Рензо Курода ледь помітно посміхнувся. — Акіра вже зламав їхні супутникові протоколи «свій-чужий». Гроші та квантові процесори відкривають будь-які кордони, Кайто. Корпоративний борт доставить вас до Жешува, а звідти — тактичним конвертопланом на наднизьких висотах прямо в промзону Дарниці. Для їхніх радарів ви будете зграєю птахів. Зробіть це швидко. І пам'ятайте: ми не рятівники. Ми — архітектори нового порядку.

Повітряний простір Східної Європи. За 1 годину до фіналу.

У вантажному відсіку чорного тактичного конвертоплана, що мчав на висоті всього п'ятдесяти метрів над темними українськими лісами, горіло тьмяне червоне світло. Машина не мала жодних розпізнавальних знаків.

Кайто Накамура, вже переодягнений у матово-чорне екзоспорядження, перевіряв кріплення свого клинка і пістолета-кулемета. Його обличчя було приховане під балістичною маскою.

Навпроти нього сидів Акіра — молодий хлопець із блідим обличчям, підключений кабелями від свого шолома безпосередньо до серверної стійки конвертоплана. Його пальці без зупинки барабанили по віртуальній клавіатурі.

— Її сигнал знайдено, — голос Акіри пролунав у внутрішньому комунікаторі загону. — Дівчина використовує аналоговий ретранслятор у гаражах біля заводу. Вона стравлює найманців Петренка між собою. Геніально і примітивно водночас. Але кібер-відділ ЧВК щойно пустив їй зворотний пінг. Вони будуть у неї за три хвилини.

— Тоді ми будемо там за дві, — відповів Кайто. Він подивився на третю фігуру у відсіку. — Дзін.

Снайпер, що сидів біля десантної рампи, мовчки кивнув. У його руках покоїлася довга, незграбна на вигляд магнітна гвинтівка. Жодного пороху. Жодного звуку. Лише електромагнітний розгін вольфрамової болванки, здатної пробити бронежилет шостого класу разом із бетонною стіною за ним.

— Твоя позиція — вентиляційна вежа над плавильним цехом. Твоє завдання: не дати випадковому сміттю вбити Коваля. Але не втручайся в його бій із Петренком. Бос хоче, щоб це було особистим.

Дзін знову мовчки кивнув, пристібаючи карабін парашута.

Конвертоплан різко скинув швидкість, зависнувши над чорним проваллям індустріальної зони Києва. Задній люк із шипінням опустився, впускаючи в салон холодне, пропахле сіркою нічне повітря. Внизу спалахували мікроскопічні вогники — це мафія Пацо та ЧВК Синдикату вже почали знищувати одне одного.

— Працюємо чисто, — скомандував Кайто, надягаючи тактичні окуляри. — Ми — привиди. Пішли.

Чорні тіні загону «Йокай» одна за одною зробили крок у безодню, щоб назавжди змінити розклад сил у цій війні.