РОЗДІЛ 7: Жовтий рюкзак і Тотальний Контроль

Таймер: 41:15:00.

Світло в підземному бункері Скіфа було тьмяним, віддаючи хворобливою жовтизною старих ламп розжарювання, захищених масивними металевими решітками. Тут, на глибині п'ятнадцяти метрів під покинутим заводом, пахло сирим бетоном, збройовим мастилом і тією специфічною сумішшю адреналіну та страху, яку випромінюють загнані в кут люди.

Максим Коваль сидів за важким металевим столом, стискаючи обома руками кухоль із давно остиглою, гіркою кавою. Його кісточки побіліли від напруги. Він так і не змив кров зі свого обличчя після сутички в квартирі Володі Петренка. Кров засохла темними плямами на щоці та комірі куртки.

Сам Володя — колишній напарник і координатор Синдикату — зараз лежав у сусідньому відсіку бункера, надійно прив'язаний до залізної труби, з кляпом у роті та кінською дозою транквілізатора в крові. Він був їхнім єдиним козирем. «Троянським конем», якого Максим збирався використати, коли настане час.

Але зараз увага детектива була прикута до чорного екрана армійського ноутбука. Мережевий кабель був фізично висмикнутий з розетки — жодного зв'язку із зовнішнім світом. Лінза щойно закінчила відтворювати аудіозапис, витягнутий з "Ядра" мікрочипа.

Голос мертвої Елізи Грант усе ще луною стояв у вухах Максима. Її сповідь про дитячу колонію суворого режиму. Про те, як молодий директор Захарченко (нині — шанований Суддя) замикав дітей у холодному карцері, а його впливові друзі робили ставки на те, хто з підлітків першим зламається або помре. Про те, як ця хвора розвага еліти еволюціонувала в глобальну блокчейн-імперію Синдикату, архітекторкою якої стала сама Еліза, щоб вижити.

У бункері запанувала тиша, важча за сталеві плити перекриття. Вона тиснула на барабанні перетинки.

Скіф стояв біля стіни, спираючись плечем на стелаж із боєприпасами. Він стиснув кулаки з такою силою, що почувся хрускіт суглобів. Навіть він, людина, яка пройшла через пекло війни і бачила найгірші прояви людської природи, здригнувся від абсолютної, крижаної порожнечі в голосі Елізи.

— Тварюки... — тихо, але з такою первісною ненавистю процідив Скіф, що повітря в кімнаті ніби нагрілося. — Я вбивав на фронті. Я бачив полон. Але те, що вони робили з дітьми... Коваль, ми не просто здамо Захарченка поліції. Ми розірвемо його на шматки. Я хочу бачити, як цей Суддя благатиме про смерть. — Поліція працює на нього, Скіфе, — жорстко відповів Максим, не відриваючи погляду від екрана. — Суди підкоряються йому. Закон у цьому місті — це просто красива ширма для їхнього казино. Еліза мала рацію. Їх можна знищити лише зсередини.

Максим подивився на Лінзу. Хакерка обхопила себе руками, ніби їй раптом стало дуже холодно, і дивилася на закривавлений мікрочип, що лежав на антистатичному килимку. — На чипі є координати наступних файлів, про які вона говорила? — запитав детектив.

Лінза мовчки кивнула, витираючи сльозу, що випадково скотилася по її блідій щоці. Вона натиснула кілька клавіш, і на екрані розгорнулася детальна топографічна карта міста. На ній почали пульсувати дві червоні точки.

— Еліза залишила нам цифровий квест, Максе, — хакерка почала масштабувати карту. — Вона розділила вихідний код Синдикату — той самий вірус, який може деанонімізувати всю систему і злити дані в мережу. Фрагменти цього коду сховані на фізичних серверах у різних частинах міста. Ми повинні зібрати їх, перш ніж зможемо вдарити по головному серверу Захарченка і завершити роботу. Кожна локація прив'язана до конкретного вбивства.

Вона вказала ручкою на першу точку, яка світилася в історичному центрі. — Перша локація — Міський архів поліції. Сектор закритих справ. Точка прив'язана до справи десятирічної давності. Суддя Ілля Захарченко, тоді ще молодий прокурор, застрелив серійного маніяка-різника нібито під час самооборони при затриманні. Еліза залишила примітку до координат: "Маніяків не існує. Є лише виконавці з високим рейтингом".

— Вони робили ставки на серійні вбивства... — здогадався Максим, відчуваючи, як нудота підступає до горла. — Хтось робив ставки на те, скільки жертв встигне зарізати маніяк, перш ніж його зловлять. І Захарченко просто прибрав свого ж "виконавця", коли той став непотрібним або занадто багато дізнався, обставивши це як героїчний вчинок поліцейського.

— Друга точка ще цікавіша, — Лінза перевела курсор на престижний район у північній частині міста. — Приватна клініка «Еліпс». Найдорожча кардіохірургія в країні. Туди летять лікуватися політики, олігархи та зірки. Примітка Елізи: "Скальпель підкоряється не хірургу, а алгоритму".

— VIP-хірургія... — Скіф присвиснув, потираючи шрам на підборідді. — Ідеальне місце для вбивства. Пацієнт на операційному столі, під загальним наркозом. Лікарям достатньо на секунду змінити дозу анестезії або відключити кисень — і серце зупиняється. Медики розводять руками, родичі плачуть над тілом, а хтось в Еміратах чи Лондоні забирає мільйон доларів зі ставки на "непередбачуване медичне ускладнення".

Максим важко підвівся. Кожне розслідування цих справ дасть їм не лише фрагменти вірусного коду, а й неспростовні докази, з якими можна буде вийти у світові медіа, коли система впаде. Але час працював проти них. Годинник невблаганно відраховував сорок вісім годин його власного життя.

— Справу з механіком Оксаною і розбитим автобусом ми вже знаємо. Це їхній метод роботи з бідними людьми — шантаж через дітей, — Максим почав накидати на плечі свою темну, вологовідштовхувальну куртку, ретельно перевіряючи, чи надійно прихована кобура з «Глоком». — Тепер нам потрібні архіви Захарченка і клініка. Але перш ніж ми рушимо туди, мені потрібні ресурси.

— У нас є зброя, — Скіф широким жестом вказав на стелажі, заставлені ящиками з набоями, штурмовими гвинтівками та вибухівкою. — Зброєю за каву не заплатиш, камери не підкупиш і машину не орендуєш, — похитав головою детектив. — Мій банківський рахунок, мої кредитні картки і навіть мій поліцейський жетон зараз під ковпаком Синдикату. Варто мені купити пляшку води в кіоску через термінал — і моя транзакція висвітиться на екрані Захарченка з точністю до метра. У мене є стара схованка. Камера схову на центральному залізничному вокзалі. Там лежить готівка, два "чистих" телефони, підроблені документи і ключі від непримітного седана. Я маю забрати це.