14. Марта

Важкі скляні двері фоє зачинилися за моєю спиною, відсікаючи нічну прохолоду й гуркіт мотора «Брабуса». Я майже бігла. Каблуки ехо-сигналом відбивалися від мармурової підлоги під’їзду, наче лічильник Гейгера, що зафіксував критичний рівень радіації.

Ліфт піднімався на мій поверх занадто повільно. Очікування виявилося найгіршим, тому що в замкненому просторі кабіни калейдоскоп думок нарешті наздогнав мене. Вхідні двері квартири зачинилися з глухим клацанням замка. Я притулилася до них спиною, наче намагалася забарикадуватися від усього світу, і заплющила очі. Серце калатало, збиваючи дихання до аритмічного максимуму.

Навпомацки клацнула вимикачем. Світло з коридорного бра різко вдарило по очах, і я миволі кинула погляд на велике дзеркало в передпокої.

Звідти на мене дивилася абсолютно шалена жінка. Куди поділася та бездоганна Марта Лук’янчук, яка тримала все під контролем? Звідки цей сполоханий, дикий погляд темно-синіх очей? Волосся трохи розпатлане, а губи… губи були яскраво-червоними, припухлими й абсолютно, безсоромно зацілованими. Помада розмазалася по контуру, наче німий доказ моєї повної капітуляції.

— Так, стоп. Зібратися, — вголос наказала я собі, роблячи глибокий вдих. Голос зрадницьки тремтів.

Я рішуче скинула туфлі, залишивши їх валятися посеред коридору, що було мені абсолютно невластиво, і пройшла до вітальні. Настав час увімкнути мій головний захисний механізм — холодний, раціональний аудит ситуації. Потрібно було провести дебет і кредит цього вечора, щоб звести баланс до нуля.

Отже, вхідні дані. Ціль операції досягнута на сто відсотків. Его Ярослава ліквідоване, Оля повернула собі ментальну стабільність і зараз гуляє нічним Києвом із харизматичним Анатолієм. Витрати: тисяча вісімсот доларів за послуги преміум-ескорту. Цілком виправдана інвестиція в емоційне здоров’я найкращої подруги.

Але був один непередбачений рядок витрат, який не вписувався в мій кошторис. Ів.

Я торкнулася пальцями губ, і шкіру знову обпалило спогадом. Мені подобався цей поцілунок. Безглуздо заперечувати очевидне, коли твоє власне тіло під час внутрішньої перевірки голосує «за». Ба більше, це був не просто фізіологічний відгук — я відчула до ескортника дикий, майже первісний потяг. Коли його руки перехопили мою талію, весь мій самоконтроль просто випарувався, залишивши замість себе чистий адреналін. Це було гаряче, вимогливо й… правильно?

Ні! Абсолютно неправильно. Я заплющила очі, намагаючись стерти цей нав’язливий фантомний дотик губ Іва. Марто, прийди до тями. Цей чоловік — професійний альфонс, який продає свою увагу, посмішки, галантність і, можливо, щось більше за фіксованим прайсом. Сьогодні я заплатила йому півтори тисячі доларів. Я просто купила його час. Те, що відбулося біля під’їзду — це або професійна деформація з його боку, або уражене чоловіче его обслуги, якій вказали на її місце. А я повелася як голодна студентка.

Щоб збити цей дурний градус емоцій, я пішла у ванну й увімкнула гарячу воду. Густа ароматна піна мала повернути мене до реальності. Я занурилася в теплу воду, відкинула голову на м’який підголівник і спробувала розслабитися. У голову раптово прийшли спогади про моїх чоловіків. Хоча, яке там «чоловіків» — гучна назва для того куцого списку, який пронісся моїм життям короткою пунктирною лінією.

Першим був Марат. Старшокурсник з економічного факультету, високий брюнет із гітарою та порожніми кишенями. Саме з ним я колись втратила цноту, щиро вірячи, що це кохання до труни. Проте Марат виявився прагматичнішим за мене: одразу після випускного він просто зник із мого локатора, обравши вигідний шлюб із донькою якогось регіонального чиновника. Це був мій перший і найголовніший урок: довіра — це надто ризикований актив.

Потім почалася кар’єра. Фіктивне заміжжя з Максом взагалі не передбачало жодного інтиму — сухий юридичний договір для обопільної вигоди. За ці кілька років у мене було кілька ні до чого не зобов’язуючих інтрижок. Чоловіки з мого бізнес-кола були передбачуваними, як податкові накладні: дорогі годинники, нудні розмови про акції та спроби купити мою прихильність пафосними залицяннями. Ніякого вогню. Ніякого ризику. От і весь мій бідний любовний досвід.

І на тлі цієї сірої бухгалтерії раптом виникає цей зухвалий ескортник.

Я знову зловила себе на тому, що думаю про Іва. Згадувала, як упевнено він тримав кермо того «Брабуса», як тонко підігравав моїм діловим реплікам у машині, як рухавався на танцполі клубу «Максима» — плавно, хижо, повністю контролюючи простір навколо себе. І те, як він захистив Олю від Ярослава… у цьому не було фальші. Чи була?

— Досить, — глухо сказала я, підводячись із ванної. Вода вже почала холонути, як і мій раціональний розум.

Ця сторінка має бути закрита. Я загорнулася у махровий халат, вийшла до спальні й узяла до рук телефон. Потрібно провести повну зачистку інформаційного поля.

Я зайшла в контакти й безжально видалила фінансовий номер Іва, на який переказувала гроші. Рядок «Ескорт» зник зі списку. Наступний крок — видалити історію листування на сайті того елітного агентства, через яке я його наймала. Не хочу, щоб десь залишалися бодай якісь сліди моєї хвилинної слабкості.

Я відкрила додаток, знайшла чат із менеджером і перейшла до анкети. Хотіла натиснути «очистити історію», але екран раптом моргнув. Посилання видало помилку.

Я оновила сторінку. Нічого. Анкета Іва просто зникла з бази елітного агентства. Наче її там ніколи й не було. Жодної фотографії, жодного опису послуг, жодного прайсу. Пусте місце.

Я нахмурилася, відчуваючи, як по спині пробіг дивний холодок. Що за дурні фокуси з базою даних?

В цей момент на смартфоні заграв рингтон виклику.