12. Ів

На танцполі ми влаштували справжнє шоу. Ярослав на своєму барі вже навіть шейкер перестав крутити — він просто застиг, спостерігаючи, як Оля сміється й обіймає за шию титана Толіка, а Марта з абсолютною грацією танцює зі мною. Його его не просто тріщало — воно розліталося на шматки під тиском нашого тактичного авторитету.

Хвилин за сорок, коли музика трохи сповільнилася, дівчата вирішили відлучитися, щоб поправити макіяж.

— Ми на хвилину, — мило посміхнулася Оля, обмахуючись долонею, і вони разом із Мартою рушили в бік коридору до туалетних кімнат.

Як тільки вони зникли в напівтемряві переходу, я помітив, як Ярослав миттєво кинув свій рушник на стійку, передав зміну напарнику і швидким кроком рушив навперейми.

Марта зайшла всередину жіночої кімнати, а Оля на секунду затрималася біля великого дзеркала в коридорі, щоб підтягнути локон. Саме в цей момент із тіні стіни випірнув Ярослав. Його колишній пафос кудись зник, обличчя було блідим, а в очах горіла суміш паніки та ображеного самолюбства. Він безцеремонно перегородив їй шлях, схопивши за лікоть.

— Олю! Почекай, нам треба поговорити, — гарячково зашепотів він, притискаючи її до стіни в глухому кутку коридору. — Що це за цирк? Хто цей тип, який крутиться біля тебе? Цей качок… Звідки він узагалі взявся?

Оля від несподіванки здригнулася, але миттєво повернула собі самовладання. Вона холодно подивилася на руку Ярослава на своєму лікті.

— Прибери руки, Ярік, — спокійно, але твердо сказала вона. — Анатолій — серйозний чоловік із великим бізнесом і має нерухомість на Сході. Тобі до його рівня як до місяця пішки.

— Який бізнес, Олю?! — зашипів Ярослав, сильніше стискаючи пальці, бо ревнощі буквально випалювали йому мізки. — Ти подивись на нього, він же дикий! Він хотів наш клуб під автомийку викупити! Ти з ним через гроші, так? А як же ми? Як же все, що було між нами? Ти не можеш так просто мене викреслити заради якогось багатія!

Оля хотіла щось відповісти, але в цей момент двері жіночої кімнати з гучним гуркотом відчинилися і звідти вийшла Марта. Вона миттєво оцінила диспозицію своїм прискіпливим поглядом і вже відкрила була рота, як раптом з-за повороту коридору плавно висунувся я.

Насправді я контролював ситуацію з самого початку. Як тільки цей нарцис кинув свій пост за барною стійкою і рушив за дівчатами, мій внутрішній радар дав сигнал тривоги. Залишивши Толяна за столиком, я тихо пішов слідом і весь цей час стояв в тіні за масивними колонами коридору, уважно слухаючи кожне слово.

Почувши про багатія, я зрозумів, що настав час для мого виходу. Хлопець явно перетомився на роботі.

Я неспішно підійшов ближче, засунувши руки в кишені брюк, і злегка кашлянув, змусивши Ярослава здригнутися й випустити лікоть Олі.

— Ярік, друже, ти, здається, переплутав замовлення, — лагідно, майже по-батьківськи промовив я, стаючи між ним і Олею. — Твоє робоче місце за барною стійкою — крутити залізні стаканчики. А тут, бачиш, зона підвищеного ризику. Ґрунт, як каже Анатолій, дуже небезпечний.

Ярослав зробив крок назад, переводячи погляд з мене на Марту, яка вже стала поруч із Олею, схрестивши руки на грудях. Його дихання було збитим, а весь лоск кудись випарувався.

— Ви взагалі хто такі? — спробував огризнутися він, але голос зрадницьки дав півня. — Я охорону покличу!

— Клич, — щиро посміхнувся я, поправляючи годинник на зап'ясті. — Тільки врахуй: поки охорона підійде, Анатолій може випадково подумати, що ти образив Олю. А коли він нервує, то повір мені, як директору... елітного агентства, рихтувати твоє обличчя після зустрічі з його кулаком не візьметься жодний хірург в Києві. Навіть за знайомством.

Ярослав зблід ще дужче. Він подивився на Олю, але не побачив у її очах ні краплі колишнього жалю — там був лише чистий, тріумфуючий спокій.

В цей момент із глибини коридору почувся важкий, солідний крок. Це Толян, занепокоєний моєю тривалою відсутністю, висунувся на розвідку. Він виглядав як штурмовик перед зачисткою будівлі.

— Іве, якісь проблеми на точці? — гучно пробасив Толік, заповнюючи собою весь простір коридору.

— Жодних, Толю, — весело відгукнувся я, розвертаючи дівчат у бік зали. — Просто хлопець хотів уточнити рецепт льоду з альпійської води. Але ми вже все з'ясували.

Ярослав буквально втиснувся в стіну, пропускаючи нашу компанію повз себе. Операція «Ліквідація нарциса» перейшла у фінальну стадію — повне і безповоротне капітулювання ворога.

Коли ми повернулися до нашого VIP-столу, Оля світилася так, ніби щойно виграла джекпот. А на вустах Марти блукала тепла, ледь лукава посмішка.

— Ну що ж, хлопці, — тихо сказала Снігова Королева, піднімаючи свій келих у бік нас із Толяном. — Мушу визнати, наша зустріч була досить плідною.

— Працюємо для клієнтів, Марто, — посміхнувся я у відповідь.