11 Ів

Вхід у нічний клуб «Максима» ми відпрацювали за всіма канонами важкого люксу. Я першим вийшов із машини, швидко обійшов капот і відчинив двері дівчатам. Марта випірнула на доріжку з гордістю справжньої королеви, а Оля, підтримувана за лікоть велетенською п’ятірнею Толяна, ледь помітно тремтіла, але тримала голову високо.

Охорона на фейс-контролі, оцінивши габарити Толяна і грізний вираз його обличчя, без жодних запитань розступилася. Нас провели на найкращий диван у VIP-зоні, яка розташовувалася на другому ярусі, прямо над барною стійкою.

— Та-а-ак, — протягнув я, оглядаючи залу згори вниз. — Де наш фігурант?

Оля нервово смикнула плечем і кивнула на центр барного острова на першому поверсі. Там, віртуозно крутячи в руках шейкер, працював високий хлопець із модною зачіскою, у шовковій сорочці з розстебнутими верхніми ґудзиками. Навколо нього крутилися дві дівчини модельної зовнішності, а сам він аж променився самовпевненістю. Ярослав. Нарцис звичайний, підвид барний.

— Об'єкт виявлено, — глухо пробасив Толян, зафіксувавши погляд на бармені. — Починаю психологічний тиск.

— Олю, Марто, відпочивайте, ми з Толею зараз організуємо коктейлі, — я підморгнув Марті, яка спостерігала за нами з холодною стриманістю.

Ми з Толяном спустилися до бару. Ярослав якраз закінчив наливати коктейль клієнткам і звично-лінивим рухом протер стійку рушником, піднявши на нас погляд. Побачивши перед собою двох чоловіків у костюмах вартістю як його річний дохід, він миттєво змінив міну на професійно-улесливу.

— Доброго вечора, панове. Що для вас? — солодко прокукурікав Ярослав.

Толян зробив крок уперед. Його тінь повністю накрила і Ярослава, і його шейкери, і половину стійки. Він повільно поклав свої кулаки-дині на стільницю. Кришталевий рокс, який він узяв зі стійки, зник у його долоні.

— Мені джин Hendrick’s, — викарбував Толян кожне слово, наче читав бойовий наказ. — І щоб лід був з альпійської води.

Ярослав на секунду завис. Його ідеальна посмішка здригнулася.

— Е-е-е... вибачте, у нас лід з очищеної осмосом води... Альпійської немає.

Толян згaдав фінальну настанову Дімона. Він повільно звузив очі, нахилився трохи вперед так, що тканина піджака на спині загрозливо натягнулася, і видав із максимальною брутальністю:

— Немає? То пошукай! Інакше я викуплю цей ваш генделик і зроблю тут автомийку. Зрозумів? Бо ґрунт небезпечний, копати треба акуратно.

У Ярослава перехопило подих. Дівчата поруч за баром синхронно повернули голови до Толяна, дивлячись на нього як на головного героя серіалу про мафію.

— А другу моєму налий елітного сингл-молту, — додав старшина, кинувши на стійку велику купюру «на чай». — І зроби так, щоб у нас на другому ярусі у VIP-зоні стіл ломився від найкращих коктейлів. Нам для дівчат. Для Марти і... Олі.

Почувши знайоме ім'я, Ярослав здригнувся. Він миттєво підняв погляд на другий поверх і наткнувся на Олю. Вона сиділа в розкішній смарагдовій сукні, елегантно закинувши ногу на ногу, а поруч із нею блищала дороговизною Марта. Оля більше не виглядала як дівчинка, яка плаче в подушку. Вона виглядала як жінка, яка щовечора вечеряє з чоловіками, котрі купують клуби під автомийки.

Щелепа Ярослава з тихим стукотом упала на барну стійку. Його нарцисизм лопнув, як мильна бульбашка, а руки, якими він тримав пляшку, затремтіли.

Коли ми повернулися нагору з офіціантом, що ніс на таці напої, Толян акуратно (пам'ятаючи про мізинець) поставив келих перед Олею, присів поруч, зафіксував на ній свій «палкий погляд» і тихо сказав:

— Ситуація під повним тактичним контролем. Об'єкт деморалізований і плаче біля мийки.

Оля щиро, щасливо розреготалася, і я помітив, як Ярослав знизу приречено проводжав її поглядом, розуміючи, яку жінку втратив.

Вечір у клубі «Максима» набирав обертів, перетворюючись на суцільний гул із важких басів, неонового світла та дорогого алкоголю. Дим-машина затягувала танцпол напівпрозорими хвилями, у яких спалахами стробоскопів відбивалися силуети десятків людей. Вайб стояв ультрамодний і хижий — тут усі або продавали себе дорожче, або купували те, що не продається.

З нашого VIP-майданчика відкривався шикарний огляд на всю цю суєту. Ярослав знизу працював як проклятий, але кожні п’ять хвилин його погляд, наче заведений, смикався в бік нашого столу. А подивитися було на що. Оля, яка нарешті розслабилася після пари коктейлів, виглядала в променях лазерів просто фантастично — смарагдова тканина сукні переливалася, а її сміх перекривав навіть клубні треки.

Коли діджей увімкнув соковитий, ритмічний біт, Толян раптом важко підвівся з дивана. Обличчя його було рішучим.

— Так, на штурм танцполу готовий. Але є технічна завада, — глухо пробасив він.

Толік одним різким рухом скинув тісний італійський піджак, акуратно повісивши його на спинку дивана, і залишився в білій сорочці, яка так щільно обтягувала його рельєфну спину та потужні руки, що дівчата за сусідніми столами синхронно обернулися. Толян розстебнув верхні ґудзики, звільняючи шию, і впевнено подивився на свою супутницю:

— Олю, дозвольте запросити вас на тактичні маневри.

Я думав, що наш старшина топтатиметься на місці, як ведмідь на пасіці, але Толік шокував усіх. Армійська координація, помножена на природне почуття ритму, перетворила його на неймовірно пластичного й харизматичного танцюриста. Він не робив завчених клубних рухів — він рухався впевнено, брутально і з такою внутрішньою силою, що Оля поруч із ним просто розквітла, повністю піддавшись цьому ритму.

Я залишився за столом із Мартою. Снігова Королева спочатку споглядала за танцполом із легкою іронічною усмішкою, але потім я помітив, як її прискіпливий погляд пом'якшав.

— Твій партнер вміє дивувати, — зауважила вона, пригубивши напій.

— Анатолій у нас людина багатьох талантів, — посміхнувся я, підсуваючись трохи ближче. — А як щодо нас, Марто? Потанцюємо?