5. Марта

Оля прикусила губу. Я бачила, як у її голові борються залишки моральних принципів і палке бажання провчити свого бармена.

— Ну... не знаю... — протягнула вона, підсаджуючись ближче до мене й заглядаючи в екран ноутбука. — А це взагалі безпечно? Вони там не якісь... маніяки?

— Олю, це елітне агентство. Тут у них анкети, відгуки, сертифікати відповідності, мабуть, теж є, — пожартувала я, гортаючи сторінку сайту з промовистою назвою «Elite Companion». — Дивись, тут повний спектр. Опис зовнішності, зріст, знання мов... О, дивись, який екземпляр! «Артур, 25 років, захоплюється поезією Срібного віку». Тобі підійде?

— Ні, Артур надто солодкий, Ярослав не повірить, — забракувала Оля, перехоплюючи в мене мишку. — Треба хтось більш брутальний. Щоб від одного погляду було зрозуміло: цей чоловік може і фінансову імперію побудувати, і в табло дати, якщо треба.

Ми заглибилися в пошуки. Це було схоже на вибір автівки в автосалоні, тільки замість об'єму двигуна ми оцінювали ширину плечей і ступінь зухвалості погляду на фотографіях.

— Чекай, — раптом сказала Оля, тицяючи пальцем в екран. — А це що за пропозиція?

Я придивилася до банера, який вискочив у кутку екрана: «Ексклюзив для закритих заходів! Оформлюйте парний супровід категорії "Premium VIP" та отримуйте спеціальні умови для приватних вечірок. Проведіть незабутній вечір у компанії найкращих чоловіків столиці».

— Марто... — Оля повільно повернула до мене голову, і в її очах спалахнули бісики. — А давай? Ну, щоб мені не було так стрьомно йти одній на це «побачення». Давай замовимо двох! Один мені. А другий тобі — просто так, за компанію! Посидимо, поп'ємо коктейлі, подивимося на обличчя Ярослава, коли ми прийдемо у супроводі двох грецьких богів!

Я хотіла було сказати, що в мене в понеділок взагалі-то серйозна співбесіда на посаду фінансової директорки мережі СТО, що я доросла жінка і мені немає коли гратися в ігри... Але вино вже зробило свою справу, а нещасні очі подруги добили мій залізний самоконтроль.

— Гаразд, — зітхнула я, відчуваючи, як у мені прокидається дух авантюризму, який я зазвичай пригнічувала податковими кодексами. — З точки зору оптимізації витрат — парний пакет дійсно вигідніший. Оновлюй сторінку, давай шукати підходящих кандидатів.

Оля слухняно клацнула мишкою. Список VIP-кавалерів оновився, і на самій верхівці каталогу, з позначкою «Новинка», з'явилася свіжа анкета. З екрана на нас дивився впевнений чоловік у шкірянці, який зухвало посміхався, спершись на спортивну Ауді. Підпис під фото був лаконічним: «Ів. 32 роки. Харизматичний, впевнений, готовий виконати будь-який ваш каприз...»

— О! Марто, дивись, який цікавий чоловік! — Оля ткнула пальцем в екран. — Давай бронювати його для тебе і ще якогось брутала для мене?

Я подивилася на фотографію «Іва», відчуваючи дивне передчуття, але вино впевнено прошепотіло, що все під контролем.

Я погодилася з пропозицією подруги, роблячи черговий ковток.

— Оформлюй його на мій баланс. А тепер шукаємо кандидатуру для твого плану перехоплення бармена. Гортай далі.

І ось тут наша операція зайшла в глухий кут.

Наступні сорок хвилин перетворилися на суцільний кастинг, де Оля включила режим максимально прискіпливого ревізора.

— Ні, ну ти подивись на цього Едуарда! — обурювалася Оля, тицяючи паличкою в екран. — У нього ж на лобі написано, що він перед виходом на замовлення три години вирівнює чубчик прасочкою! Ярослав вирішить, що це мій стиліст, а не коханець-олігарх!

— Добре, дивись наступного, — зітхнула я. — Ось Влад, 28 років. Написано: «спортивна статура, боксер».

— У нього погляд такий, наче він не бізнес-імперію будує, а віджимає мобільні телефони біля метро! — забракувала подруга. — Мені потрібен брутал із вищою освітою, а не кандидат у кримінальні авторитети.

Ми погортали ще десяток профілів. Один був занадто худий («Ярослав його одним поглядом перешибе!»), інший — занадто пафосний («Він дивиться так, ніби я йому вже винна три мільйони»), третій взагалі знявся з оголеним торсом у дзеркалі спортзалу, що викликало в мене, як у жінки суворої, лише бажання виписати йому штраф за порушення дрес-коду.

— Все, Марто, це провал! — Оля в розпачі відкинулася на спинку стільця, мало не плачучи. — Тобі ми знайшли ідеального «грецького бога», а я піду в клуб під руку з власним сумом! Жоден з них не підходить. Ярослав одразу розкусить фальшивку!

Я знову глянула на відкриту анкету цього «Іва». На фото він виглядав дійсно живим, мужнім і... якимось справжнім, на відміну від інших зализаних «кенів» із каталогу. І тут моя аналітична макітра видала ще одну нестандартну ідею.

— Чекай-но... — я забрала в Олі мишку й відкрила спливаюче віконце чату прямо на сторінці профілю нашого обранця. — Дивись, тут написано, що кавалер зараз онлайн. Якщо він «VIP Premium» і крутиться в цій сфері, у нього стовідсотково є такі ж статусні колеги, яких просто немає на сайті. Або анкети закриті для звичайних смертних.

— Ти хочеш написати ескортнику? — Оля витріщила на мене очі.

— Я хочу провести попередні переговори з підрядником, — поправила я, швидко набираючи текст повідомлення. — Напишемо йому прямо. Запитаємо, чи немає в нього підходячого брутального друга, який не проти підзаробити за один вечір солідну суму. Зрештою, чоловіча солідарність і легкі гроші роблять дива.

Я рішуче натиснула кнопку «Відправити», і повідомлення полетіло в чат до таємничого Іва.

«Доброї ночі, Іве. Хочу забронювати вас на завтрашній вечір. Але у мене є особлива умова: мені потрібен парний супровід. Чи немає у вас надійного, брутального й харизматичного друга, який готовий скласти компанію моїй подрузі і підзаробити? Пропозиція дуже щедра. Чекаю на відповідь».

Ми з Олею завмерли перед монітором, дивлячись на зелений кружечок статусу «онлайн» і навіть не підозрюючи, який шок зараз переживає один великий бос на іншому кінці Києва під регіт своїх армійських друзів.