1. Марта

Кажуть, що найкращі речі в житті стаються несподівано. Ага, звісно. Особливо о третій годині ночі з п'ятниці на суботу, коли ти солодко спиш, бачиш уві сні ідеально зведений річний баланс великої корпорації, і тут твій простір розриває рингтон, що волає на повну гучність.

Я смикнулася, ледь не злетівши з ортопедичного матраца, і панічно почала шарити рукою по тумбочці, ледь не розбивши склянку з водою. На екрані мого новенького айфона світилося фото усміхненого блондина й чіткий напис: «Макс».

Я заплющила очі, порахувала до трьох (у моїй професії це допомагає не прибити людину до з'ясування обставин) і провела пальцем по екрану, готуючись виплеснути весь свій праведний гнів.

— Привіт, Морозна Весно! — бадьоро, наче зараз не глибока ніч, а сонячний ранок на Мальдівах, пролунав у слухавці голос мого законного... ну, майже законного чоловіка. — Досить спати, дорогенька! Я тут скучив за тобою, аж їсти не можу! — І цей недоумок голосно, з усього серця зареготав.

У мене всередині все закипіло. Морозна Весно — це було його фірмове знущання з мого імені та мого, як він вважав, занадто правильного характеру.

— Господи, Максиме! — прошипіла я в слухавку, щоб не розбудити половину елітного будинку, в якому живу. — Три години ночі! Якого біса тобі потрібно від фіктивної дружини в такий час? Ти що, знову переплутав номери своїх чергових пасій чи ти під кайфом?

— Ну чого ти одразу бурчиш, Березень? — ні краплі не образився Макс. Я буквально чула через екран, як він самовдоволено посміхається, напевно, поправляючи свою ідеальну зачіску. — Я до тебе зі справою. Навіть більше — з рятівною місією! Знайшов тобі роботу. Ти ж сама останні три тижні нила, що ти в активному пошуку якогось масштабного проєкту, де можна проявити аудиторські таланти?

Я миттєво сіла на ліжку, заплутавшись у ковдрі. Сон почав стрімко вивітрюватися, поступаючись місцем професійній цікавості, хоча тон я все ще тримала суворий.

— Ну і? — буркнула я.

— Коротше, сиджу я в клубі, нікого не чіпаю... — почав Макс, і я подумки додала: «ага, окрім чергової довгоногої моделі». — І тут знайомлюся з просто чарівною дівчиною. Маша звати, очі — вогонь, фігура — космос...

— Максе, ближче до дебету! Мені плювати на анатомічні особливості твоєї Маші!

— Яка ти нудна, Марто, ну чесно, — зітхнув він. — Так-от, Маша розговорилася й пожалілася, що її бос зараз завалений паперами. Шукає фінансового аналітика, чи то головного бухгалтера, чи то взагалі якогось антикризового фінансового кілера — я в цьому вашому паперовому дурдомі не тямлю. Головне, що там платять хороші гроші, а бізнес серйозний. Коротше, я скину тобі номер Маші, зателефонуєш зранку в понеділок і все з'ясуєш. І зауваж, дорогенька, ти будеш мені винна! Причому добряче так винна.

Ось тут я просто не витримала й розсміялася, хоча сміх вийшов досить єхидним.

— Це я тобі винна?! Любий, ти нічого не переплутав у своїй системі координат? Ми вже чотири роки — чотири, Максе! — граємо перед твоїми наївними батьками у щасливу, зразково-показову сім'ю. Нагадати тобі, що коли ти благав мене підписати цей шлюбний договір, то обіцяв, що це розвага всього на декілька місяців? Що твій батько заспокоїться, віддасть тобі право на твою частку акцій, і ми тихо розлучимося? І взагалі, де договір дарування на квартиру, який ти мені обіцяв за цю епічну роль другого плану?!

— Ой, ну не сердся, Березень, — лагідно протягнув Макс, абсолютно ігноруючи мій праведний докір. — Ти ж і так у ній живеш! Квартира в твоєму розпорядженні, елітний район, панорамні вікна. У нас взагалі, якщо подумати, ідеальна сім'я! Кожен робить, що хоче, ми майже не бачимося, один одному не набридаємо, нерви не тріпаємо. Мені здається, так у повній гармонії можна і до старості прожити. Купимо собі парні вишиванки і будемо ходити на сімейні обіди до моїх батьків.

— До старості?! — я ледь не задихнулася від обурення. — Максе, ти при своєму розумі? А якщо твої батьки раптом згадають, що у законного подружжя мають бути діти, і захочуть онуків? Що тоді робитимеш?

— О, ну це взагалі не проблема, — знову зареготав цей нестерпний чоловік. — Подаруємо їм онуків! Справа нехитра.

— Ну ні, дорогенький, це точно без мене! Шукай іншу кандидатуру для сурогатного материнства, — відрізала я.

— Нічого, я тебе вмовлю. На шлюб же вмовив свого часу? Встояти перед моїм шармом неможливо, ти ж знаєш! — видав він самовдоволенно.

— Навіть не сподівайся. Твій шарм на мене вже не діє, у мене на нього виробився імунітет. Все, давай телефон своєї Маші в месенджер, і я хочу поспати ще хоча б кілька годин. Бувай!

Я змахнула пальцем, скидаючи виклик, і за мить екран блимнув повідомленням із контактом. Кинувши телефон на ліжко, я відкинулася назад на подушки, але сон, як навмисне, пішов остаточно й повертатися не збирався.

Я витріщилася на білу стелю, де м'яко відбивалося світло нічного Києва через вікно.

Чотири роки. Чотири роки офіційного, завіреного нотаріусом маразму.

Іноді мені здавалося, що Всесвіт має дуже специфічне, навіть збочене почуття гумору. Мені двадцять сім, я успішна, приваблива жінка з вищою освітою та залізною логікою. У мене є все для щастя, окрім... особистого життя. Його в мене не просто не було — воно навіть на горизонті не з'являлося. І тепер, лежачи в ліжку, я раптом чітко зрозуміла, чому.

Напевно, десь там, у вищих інстанціях, де розподіляють долі й справжнє кохання, на моєму досьє стоїть жирний штамп: «Заміжня». Всесвіт же не знає, що мій шлюб — це сухий бізнес-контракт! Він бачить у базі даних, що Марта Лук’янчук зв'язана шлюбом з Максимом Вишемірським, і просто не підпускає до мене нормальних чоловіків. Мовляв, навіщо дівчині проблеми, у неї ж он який «ідеальний» чоловік є.

Ага, ідеальний. Поки я вираховувала кожну копійчину на податки, вела суворі аудити й намагалася побудувати кар'єру, мій «благовірний» жив на повну котушку. Він змінював дівчат частіше, ніж змінюються валютні курси в обмінниках під час кризи, катався на дорогих тачках, розтринькував гроші своїх заможних батьків і в цілому почувався як сир у маслі. Для нього цей фіктивний шлюб був чудовою ширмою від батьківського контролю, а для мене — якоюсь кармічною в’язницею, з якої я ніяк не могла вибратися, бо звикла тримати слово й виконувати умови контрактів до кінця.