Кожного разу, спираючись міцно о власні й чужі стандарти,
Я відриваю бирки на спробах і ставлю клеймо на людях.
Люди безпечно думають, що справді чогось тут варті,
Насправді й не варті нічого, окрім соціяльного бруду.
Кожен в своєму болоті і зветься найкращим, близько.
Кожен штампує образи й кидає в людей каміння,
Все це настільки крихке, що точно зламається з тріском,
-Я лише хочу світитись віршами й тримати своє проміння.
Нещастя чуже не привід для диких танців,
Дуальна реальність завжди повертається боком,
І коли раптом сіль з‘являється в мене на ранці,
-Я йду до мрії своєї ще ширшим, ще швидшим кроком.
Відредаговано: 27.02.2025