Читати для мертвих людей сьогодні я точно не буду:
Їх душі просочені ржавим ковтком холодних до світу ідей,
Поезія плаче, бо хтось необачно знову кидається брудом,
-Я заховаю поранені вІрші в одну зі своїх кишень.
/Коли серед поля свої барикади
Будують з пісків і бруду,
Я захищаюсь своїми рядками
І їх захищати буду./
І раптом захочеш хоч щось ти відчути,
То неодмінно пиши.
Пиши, я поряд писати буду
Свої вірші.
Відредаговано: 27.02.2025