Ми всі різні й від цього трохи будуємо стіни,
Ми ховаємо думку за ґратами підсвідомості,
Це все набуває приреченої нерухомості
Й від цього, мабуть, чорне малюється білим.
Ми всі різні й від цього шукаємо спільний знаменник,
А коли не знаходим,— руйнуємо стіни ближніх,
Ми залежні від болю емоцій колишніх
І від власних ідей нездійсненних.
Ми всі різні й від цього керуємось власним баченням,
І мабуть, недоречно підпилювать грати іншого,
від людей нам завжди хочеться більшого,
Та для них це не має ніякого значення.
Ми всі різні і точно приречені бути такими
Безперечно ця версія нас буде бачити,
Для того, щоб точно змогла я пробачити
Я руйнуватиму власні.
Я руйнуватиму власні
Стіни.
Відредаговано: 27.02.2025