Attraversiamo

Лірика

Коли чорна весна відбивається в мене на скронях,
Коли слово не важить для мене вже майже нічого,
Я не житиму, мабуть, в теплих твоїх долонях,
Й не проситиму жити в моїх абсолютно нікого.

Коли погляд ховає в собі золоті монети,
Коли вітер не взмозі нести нас— сумних і пʼяних,
Я не знатиму точно чи є ти на цій планеті,
Але знатиму, мабуть, наскільки тебе це ранить.

Коли памʼять збирає валізи і мчить на потяг,
Забуває у шафі характери і протиріччя
Я неквапно схоплюсь за теплі твої долоні,
знаючи точно що любиш,
-любитимеш
вічно.

Вікторія Коваль

Подобається

#1884 в Різне
#386 в Поезія

У тексті є: поезія, лірика та філософія, лірична поезія

Відредаговано: 27.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись