Attraversiamo

Щемливе

Поступово збираєш валізи і їдеш геть,
І ніщо не тримає, ніхто не тримає,– не хочеш.
Скільки болю відчути треба, щоб почати думать про смерть?
Та і думи про неї більше тебе не лоскочуть.

Розправляючи плечі впадаєш в обійми до втоми,
І вона як союзник— тримає тебе за плече.
І в обіймах її відчуваєш себе як вдома,
І ти знов обпікаєшся, але більше тобі не пече.

Вікторія Коваль

Подобається

#1895 в Різне
#388 в Поезія

У тексті є: поезія, лірика та філософія, лірична поезія

Відредаговано: 27.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись