Attraversiamo

Лірика

Задивляючись в небо я знову щосили злітаю,
Я у темряві власній не бачу свого маршруту,
Безпринципна й слабка, але досвід у цьому маю,
-Відчуваю свою перемогу й /душевну скруту./

Відчуваю як мʼяко шурстять холості патрони,
Та летять до моєї скроні занадто швидко.
Мені б просто тримати міцно твої долоні,
Та мій холод завжди все змітає і бʼє по шибках.

Я твою металічну кров відчуваю й досі,
Ми клялися для того, щоб знати, що зможем піти.
Поклянися мені. Поклянися в найближчу осінь,

Доки я памʼятаю хто ти.

Вікторія Коваль

Подобається

#1925 в Різне
#392 в Поезія

У тексті є: поезія, лірика та філософія, лірична поезія

Відредаговано: 27.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись