Attraversiamo

Лірика

Я потроху згасаю і вибраний шлях не дає мені вектор для руху,
Я не знаю для кого, для чого і як—
Я брехуха(?)

Я штовхаю людей, що бояться і мруть
В невідомість, розписану кровʼю.
Я штовхаю людей, їм показую путь,
Я роблю це для них з любов’ю.

В симбіозі мене і зелених купюр—
Я найкраща з усіх помилок.
Я не хочу вмирати в нарядах кутюр
Я приймаю черговий урок.

Я вестиму людей аж до самої прірви,
Й перша зроблю всі кроки.
Закарбую на серці мрії про сильних
/Бо крила дають лиш життєві

уроки./

Вікторія Коваль

Подобається

#1893 в Різне
#387 в Поезія

У тексті є: поезія, лірика та філософія, лірична поезія

Відредаговано: 27.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись