Attraversiamo

Лірика

Людське «назавжди» таке не вічне,
Й ніхто не жде, як той вірний пес.
Я хочу трошки у те сторіччя
Де кожне слово там має сенс.

Людське «кохаю» як шмат паперу
Таке ж легке, коли взять до рук,
І в цьому слові кохання вмерло
І серця більше не чути стук.

Людське «тримаю» подібне пляшці
Чи може вазі? Комусь і так.
Розбити легко, заклеїть важко
Я в цьому ділі завжди простак.

Людське «я поряд» немов із казки
Повірить легко, зробити— зась!
Цілуйте, люди. Зривайте маски
Бо я тут трохи—
р о з с и п а л а с ь

Вікторія Коваль

Подобається

#1906 в Різне
#391 в Поезія

У тексті є: поезія, лірика та філософія, лірична поезія

Відредаговано: 27.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись