Attraversiamo

Лірика

Приречена самосвідомістю втрачаю надію на себе,
Я— це півпляшки вина, що видихлось, щойно відкрили.
Я— це невдале бажання, кинуте просто в небо,
Я— це поранена птаха, що, власне, забула про крила.

Я— це останній трамвай, що пустим прибуває в ДЕПО,
Він не везе пасажирів, він їх забуває в дорозі.
Я— це залишений кран, що знов влаштував потоп,
Я— це пропущена літера в чийомусь чужому пролозі.

Вікторія Коваль

Подобається

#1883 в Різне
#386 в Поезія

У тексті є: поезія, лірика та філософія, лірична поезія

Відредаговано: 27.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись