Attraversiamo

Лірика

Я— музей імені всіх, кого коли небудь любила.
Старі експонати вживаються в роль і досі паплюжать життя.
Страж мого серця напився і зіпсував мої крила
Консьєржка суворо дивилась й жадала такого буття.

В музеї доволі пусто, нових людей тут нема
Витвір мистецтва упав і прямує прямо в смітник
Сумні перехожі жадають ніжності і вина
Слів недостатньо, тут точно потрібен словник

Залишені стіни музею від старості дуже хрихкі.
І всюди видніється надпис «Ей, обережно, кришталь!»
Змішалися ночі самотні, змішалися сірі дні
Обшарпані стіни музею
перетворились на
сталь.

Вікторія Коваль

Подобається

#1889 в Різне
#387 в Поезія

У тексті є: поезія, лірика та філософія, лірична поезія

Відредаговано: 27.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись