Attraversiamo

Натхнення

І ти вже дорослий — плани, робота, родина.
А мрії згасають і кожного дня ти— не ти.
Дивись як в тобі помирає нещасна дитина,
Що мріяла стати… що мріяла точно змогти.

Буть космонавтом, актором, відкрити притулок
Зібрати у купу бездомних, самотніх котів.
Та ти вже дорослий. Дивись-но, дитинство минуло
І ти вже забув як сильно цього ти хотів.

Реальність диктує нам правила, креслить рамки,
Звʼязує очі купюрами, страхом, вірою.
А ти вже дорослий— мовчки зализуєш ранки,
Душу тримаючи силою.

Вікторія Коваль

Подобається

#1886 в Різне
#386 в Поезія

У тексті є: поезія, лірика та філософія, лірична поезія

Відредаговано: 27.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись