Натхнення

Та хто тобі, друже, сказав, що ти тут нічого не вартий?
Давай розберемо по сенсам, деталям, картам
Крізь що ти пройшов і що ти насправді прожив
І скільки твоя душа в собі генерує сил.

Давай розберемо все й не будем рівняти долі,
Тебе течія несе, ти сам собі в полі воїн
Ти сам собі зірка з неба і сам собі сонця схід,
Я знаю, самотньо, друже і ти відчуваєш гніт.

Згадай своє перше кохання і те, як воно пішло.
Ти жить не хотів, я знаю, але подивися— зміг!
Цей світ не побачив кінця і все це давно пройшло,
Тебе це уже не бентежить і більш не збиває з ніг.

Згадай свою першу поразку і татове «ти— ніхто!»
Тоді, я напевне знаю, ти чути цього не хотів.
Але вже змінились карти і ти відчуваєш тепло,
А раптом його немає, спитай у бездомних котів.

Згадай як ти вірив у справу, згадай як горів думками,
Згадай як життя лукавить, тримає свою дистанцію.
Тоді, памʼятаєш, друже, ти захотів до мами
Зібрав свої речі в блокнот, побачив знайому станцію.

Згадай як ходив голодний і як розбивав копілку
Тобі, вже, мабуть, не соромно бачити власну спрагу.
Ти, не дивися, друже, як інші злітають стрімко,
Вони не пройшли твій шлях і в цьому твоя перевага.

Згадай як в чужому місті ти спав на густому вокзалі,
Тобі було соромно людям дивитись в байдужі очі.
А зараз ти в теплій квартирі смієшся в просторій залі
І вже не боїшся зими, холодної зимньої ночі.

Сила твоя безмежна! Життя поважає сміливих!
Благаю, згадай нарешті, ким ти насправді є.
Тож посміхнися, друже, скоро ти станеш щасливим,
Цей світ народився для тебе і все безсумнівно
твоє.