https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1740566243_86.png
Attraversiamo
Лірика
Так тяжко, люди, буть мені собою.
Крізь мене рясно вишня розцвіла.
Я їй пишу. Вона мені журбою
Немов би перцем очі розтира!
Бо бачте, люди, маю тонку віру.
Роззявлять пащу хижих дум слова.
Я точно знала, все мені під силу,
Але ж дивіться, люди, не змогла!
О, як нестерпно бути вам чужою,
Мене вбирає вишня в свої шати.
Я їй пишу. Вона мені журбою
Ламає мої ліпші постулати.
Нехай цей шлях— розписаний, стражденний,
Я бачу сенс у власній боротьбі—
Зуміть пройти так високо, натхненно
Й людиною лишитися собі.
Відредаговано: 27.02.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
