А знаєш, Стусе, все в нас як в кіно:
В нас досі мова сиплеться повз вухо.
Нема різниці, кажуть, чуєш?,— дно!
—Торкнулася людини ницість духу!
Тут дехто впав, а дехто виріс дуже,
А дехто як тоді,— продав державу.
Хоча б приснись мені, ідейний друже,
—Таких як ти країні завжди мало.
Нехай цей вірш моїм протестом лине,
Як твій тоді дібрався з таборів
На рідну землю нашої країни,
До світлих і до мислячих голів.
Бо бачиш, Стусе, наша боротьба
Триває і триватиме віками.
Роззявить пащу москалів орда,
А ми її стрічаєм кулаками!
І як тебе тоді гнила система била,
Ти вистояв. Пройшов через пітьму,
/Віддай мені свої ліричні крила,
І я твою продовжу боротьбу./
Відредаговано: 27.02.2025