Біологічний об'єкт №2

Коли Оксі і Баольба вийшли, Мішель взявся за сюрприз для Ксью. Він вирішив, що подарує їй картину – голографічний портрет Тефтанут, який непомітно перетворюється на портрет Оксі. Така ідея виникла нізвідки, раптово. Повернувшись до архівних даних, він вибрав найкращий портрет цариці і завантажив антропологічні параметри обох жінок. За декілька секунд Штучний Інтелект видав результат: голографічні портрети Тефтанут та Оксі. ШІ виділив характерні ознаки їх обличчя: висоту чола, розріз очей, форму носа і губ, і Мішель здивовано завмер перед побаченим. Це практично одне обличчя, один в один, відрізнялося лише кольором шкіри, макіяжем та зачіскою. Волосся Оксі закривало чоло і вільно спадало на плечі. У Тефтанут волосся завжди було зачесане і туго стягнуте  на потилиці. Пасьма волосся ховали справжню форму черепа та обличчя Оксі. Коли ШІ видав обидва обличчя без зачісок, отут і виявилась їхня повна ідентичність.

«Як ми цього раніше не помічали? Зрозуміло, що вся увага – Атруму. Але схожість жінок  так очевидна. Ось це так сюрприз підготував. Сам не очікував. Бомба!»

Оксі, повернувшись додому, вирішила трохи поплавати в басейні, а потім поспати.

- Соло, не бажаєш зі мною один заплив? - з іронією спитала Оксі, чекаючи у відповідь неочікуваний  жарт.

Сола: Електронні системи та вода – речі несумісні.

Оксі:

- Ти не хочеш жартувати?

Сола: У моїй програмі відключено функцію «Емоції».

Запливши на середину басейну, Оксі зупинилася на цій фразі. Допливши до протилежного борту, вона сіла і почала міркувати: «Хтось перепрограмував Солу. Хортусіанам це не потрібно. Найімовірніше, це Блек. Не довіряє мені. Ну що ж, його право. Ситуація зрозуміла».

Вона знову пірнула в басейн. Наплававшись досхочу, пішла спати. У спальні Оксі підійшла до дзеркальної  стінної панелі.  Їй хотілося розглянути себе, адже не зазирала у дзеркало стільки днів! Жовтий купальник обтягував засмагле струнке тіло.

«Сильно схудла, - подумала Оксі, - від переживань. Якось негарно стирчать ключиці. Треба на обід одягнути сукню із закритою горловиною». Вона повернулася в профіль і відмітила: « Профіль такий же плаский, як у єгиптянок на амфорах». Єдине, що порадувало, це красива округла форма її невеликих грудей.

Раптом у дзеркалі вона помітила подвійне віддзеркалення самої себе, одне в купальнику, інше – в сукні.

"Від утоми",- промайнуло в голові.

Потім прийшла вже більш розсудлива думка: «Я в сарафані у білий горох?»

То був її улюблений сарафан. Зібраний у спідницю-дзвіночок, він підкреслював її тонку талію.

Розгублена Оксі увійшла до вбиральні.

Мало того, що сарафан зник, але в цій кімнаті був такий розгардіяш, за який зазвичай їй добряче влітало в дитинстві від мами.

- Соло, а це що?

Сола: Біологічний об’єкт  №2 любив приміряти твої вбрання.

Оксі розреготалася:

- Дякую і за те, що я – біологічний об’єкт  №1.

Сола не відреагувала. Відтепер з гумором у Соли проблеми.

Оксі подумала про те, що попереду на неї чекає зустріч із двійником. Але жодні події вже не в змозі були її здивувати. Вона пішла спати.  До обіду, коли зійшлися гості, вона не лише виспалася, а й встигла спекти свої  коричні булочки до чаю. Сола теж перевершила саму себе: для Баольби вона приготувала кеббе, для Мішеля – фуа-гру, для Ніка та Рея – стейк із кров'ю, для Назара та Гросса – їхні улюблені вареники з сиром, єдиний, для кого вона нічого не замовила, був Блек. Він задовольнявся тим, що їли всі інші.

Після обіду Мішель попросив накрити чай у вітальні, щоб показати свій сюрприз. Всі затишно розмістилися на диванчиках. Мішель, передчуваючи сенсацію, увімкнув браслет. Посеред кімнати з'явився голографічний портрет Тефтанут. У святковому царському вбранні вона була така чудова, що всі відірвалися від філіжанок. Практично ніхто особливо не звертав уваги на її обличчя. Усі милувалися її екзотичним і дорогим вбранням. Особливо приваблювали своїм смарагдовим блиском діадема та браслети, а також золотий комір.

Але щось почало змінюватися. Ось тут уже всі звернули увагу на обличчя. За мить - на них дивилася красуня Оксі. Спочатку всі оцінили сюрприз. Пролунали схвальні вигуки і оплески. Але коли картина ще раз змінила портрет Тефтанут на Оксі, запанувала тиша. Декілька разів мінялися портрети жінок, доки в кожного безпосередньо сформувалася думка про те, наскільки вони схожі. Всі майже одночасно розвернулися до господині будинку. Вона стояла посеред кімнати і спантеличено дивилася на своє зображення: « Невже я була права, коли припустила, що дитина, народжена Тефтанут від Атрума, розпочне мій рід? Тефтанут – моя прамати?»

Зависла незручна тиша. Кожен боявся висловити свою гіпотезу, щоб не образити господиню. Ситуацію розрадив Назар, який запросив усіх подивитися яскраве вогняне шоу в саду.

Від пережитих емоцій Оксі виснажилась, і, провівши гостей, зразу ж лягла спати. Вночі вона прокинулася від того, що хтось  дихав їй у потилицю.

- Соло, світло!

Миттєво увімкнулися нічники. В їхньому світлі дівчина побачила саму себе, що мирно спала поряд у  ліжку.

"Ага, з'явився біологічний об’єкт  №2", - з усмішкою пригадала вона визначення Соли.

Дівчина почала розглядати свого інопланетного двійника.

" Чудова робота!"

Такий же кирпатий ніс, трохи припухлі губи, високий розліт брів. Волосся ... Вона обережно помацала локон інопланетянки і свій. На дотик однакові. І родимки такі ж на правому передпліччі. Ось тільки колір шкіри у неї чомусь був темнішим, наче вона засмагала під південним сонцем.

Так дивно було дивитися на себе зі сторони, ніби ти – чужа людина.

Несподівано інопланетянка розплющила очі,  Оксі здригнулась.

- Не бійся, я тобі не завдам шкоди.

І відразу сказала:

- Уула

Оксі чекала...