Витівки Коді

Мішель змінив Баольбу на чергуванні:

- Баба, правда, якось нудно у нас стало без Ксью?

- Правда, правда ... Боюся, наша Ксюша знову в центрі подій. І події непрості. Ти ж знаєш, хортусіяни запросили її на свій космоліт.

- Знаю… у таких випадках Нік, як правило, каже: «Моя Зіронька полетіла в іншу галактику»

- А в інший вимір не хочеш?

Мішель дивно глянув на керівника. Баольба жартує рідко. І француз не міг зрозуміти, чи це жарт, чи… Але інший варіант практично неможливий. Баольба коротко передав йому все, що вранці розповів йому Арсіной. Перерваний експеримент професора Арсіноя вирішили продовжити. На цьому наполягали і хортусіани. Вони хотіли дізнатися, куди і коли зник  Жезл Тота, звісно, якщо до цього причетний жрець Атрум.

– Фантастика! - вигукнув Мішель. - Як Ксью може бути і на Землі, і в космосі одночасно? Легко сказати - точка одночасного перетину двох просторів ... А спробуйте уявити? Мізків не вистачить ... Хіба що тільки в астрофізиків.

І продовжив:

- А хортусіанці братимуть участь у нашому експерименті?

- Ти наївний, Мішель. Для того щоб тут перебувати, їм не треба жодних дозволів і перепусток. Я не впевнений, що в цій Лабораторії ми зараз із тобою вдвох.

У Мішеля знову з'явився дивний вираз обличчя. Він озирнувся, оглянув лабораторію, потім спитав:

– А як нам розмовляти?

- Зазвичай. Ми нічого не приховуємо.

- Спробуй щось приховати: телепатія, телепортація, телекінез, екзитум, а тепер ще й фокуси із поєднанням просторів. Чи не здається тобі, що це забагато для однієї цивілізації?

- Не знаю, все якось швидко впало на нашу голову.

- А якщо ми знайдемо Жезл, віддамо?

Баольба докірливо глянув на друга.

- Та нехай чують. Коли погроз занадто багато, людина перестає боятися.

- Про це не нам думати. Наше завдання –  знайти Жезл.

- Ти думаєш, Жезл сховав Атрум чи Праоп?

- Версій існує багато, - як завжди раптово з'явившись і вклинившись у розмову, кинув Блек. Азартом від нього аж перло.

- Ну що? Дослідження вже розпочалися?

- Ні, Арсіной проходить стадію ...

– Тоді я до Лабораторії Медичних Досліджень, – неввічливо перебив Блек  Мішеля. – За кодом крові Арсіноя знайшли 12 далеких родичів, які вижили після Великої катастрофи. Два на території аштонів, десять у нас. Ці десять уже обстежуються на неземний ген. Поїду, дізнаюся про результати.

- Bon débarras,- французькою послав його Мішель і продовжив. - Мені не подобається, що Ксью віддувається там за всю цивілізацію, а такі, як Блек, створюють видимість активної діяльності.

Баольба не відповів. І тому, що Блек його не цікавив, і тому, що втомився після нічної зміни і поспішав додому.

- Au revoir!

- Au revoir!

Мішель спланував, що поки нейробіологи працюють над введенням професора Арсіноя в стан гібернації, у нього буде час почитати.

А тим часом на орбіті Сатурна із трьох кораблів, які зустрічали інопланетну флотилію, залишився лише один для спостереження. Оскільки було встановлено перемир'я і ніщо не віщувало серйозної загрози, командир корабля Уго дав екіпажу можливість відпочити, а бортінженера Коді відправив на чергування. Якщо ви пам'ятаєте, це саме той Коді, який запропонував розстріляти кораблі прибульців гравідіструктором. Все тому, що  захоплювався віртуальними шутерами. Переконавшись, що Уго теж відпочиває, він зручно вмостився у командирському кріслі.

- Ну що? Почнемо?

Ігри він любив вигадувати сам. Останню йому підказали хортусіанці. Суть гри полягала в тому, що землянин Коді на планеті Ктара вистежує хортусіянського розвідника Еххе, який, постійно використовує здібності  екзитума, то зникає, то з’являється, плюс до цього він ще й телепат. Це змушує Коді виявляти дива кмітливості та спритності. Йому доводиться на частки секунди роздвоюватися: задумувати одне, щоб інопланетянин прочитав думки, а потім робити протилежне на інтуїтивному рівні. А оскільки сам Коді був безбаштовим і непередбачуваним, у грі йому вдавалося перегравати супротивника майже на сто відсотків. Кількість життів у хортусіанця була набагато меншою, ніж у землянина. Коді увійшов в  азарт. Ще трохи - і він завалить Еххе.

Але з якогось моменту він став постійно програвати. Ось рахунок зрівнявся. А ось вже і його життя з космічною швидкістю випаровуються. Бортач зрозумів, що грає вже не з ботом, а реальним гравцем.

- Фо рілзіс?! - вигукнув Коді.

Голограма затремтіла, спочатку з'явився глузливий напис "GG"*, а потім і неприємна пика хортусіанця, яка хитро посміхнулася і показала йому непристойний жест.

Не розуміючи, що відбувається, Коді обернувся. За ним нікого не було, але він був упевнений, що хортусіанець, який підключився до гри, стоїть за ним чи біля нього. Коді показав жест у відповідь спочатку убік, а потім через плече. І відразу отримав удар по голові. Підвівшись з крісла і нахилившись убік за бластером, він втратив рівновагу і, коли вже падав, отримав хороший копняк під дупу. В очах на мить потемніло. Але Коді завжди вважав себе фартанутим челом. Ось і зараз швидко схопившись на ноги, він встиг схопити те, що потрапило під руку - це був паралізатор IM-96. Мозок ще не розумів, що коїться, а Коді вже  розмахував  паралізатором у різні боки, як тесаком. А потім почав прострілювати весь простір. Це таке собі ТТК** в реальності.

Ось завібрувала енергія в дальньому кутку командного відсіку, спочатку позначилися контури, а потім з’явилась і  фігура хортусіанця. Коді, якого не раз хотіли списати через неврівноваженість та агресивність характеру, схопив бластер і вистрілив. Чи була в цьому потреба? У цей момент Коді не думав. Він подумав про це, коли побачив, що інопланетянин, втративши рівновагу, впав на підлогу. Нахилившись над супротивником і розглянувши рану, землянин побачив,  настільки тендітним і ніжним було тіло хортусіанця. І це зрозуміло, оскільки народжувалися вони не на планеті з силою тяжіння, а в космосі, і володіння телекінезом звільняло їх від тяжкого фізичного навантаження. Коді стояв у нерішучості. Він зовсім не переживав за інопланетянина. Він переживав за себе. Не звик цей хлопець приймати відповідальні рішення і ще більше – нести відповідальність за свої шалені провини. Перша думка – викинути тіло у космос. Він почав уже прораховувати, як пронести тіло до шлюзів непоміченим. Але тіло раптом почало бліднути... і зникло. Коді полегшено зітхнув: "Немає тіла - немає проблеми".