Між кільцями Сатурна

Оксі та Нік запізнилися на конференцію в КННЕ, яку проводив Уряд Златів спільно з представниками Конгломерації Аштонів. Вирішувалося питання майбутнього планети. Блек проконсультував Ніка та Оксі та повідомив, що вони зараз же вилітають на космодром. КННЕ запропонувала парламентам двох конгломерацій відправити назустріч сіріусцям три космольоти з дипломатичною місією. Їхнє завдання – затримати інопланетний флот до моменту, коли команда професора Арсіноя знайде в підземному палаці під Сфінксом Жезл Тота. Тоді землянам не страшні будуть жодні експансії. Нік летів як астрофізик, Оксі – фонолог.

«Як летіти? Я ж маю побачити Арсіноя, його ж сьогодні виводять з гібернації…» - вигляд у дівчини був розгублений. Нік подумав, що Оксі злякалася. Він узяв її за руку і впевнено повів до свого а-плану. Їхній шлях лежав до найближчого космодрому.

Оксі спустилася до Оглядової, яка знаходилася під відсіком командного пункту космольоту. Це, скоріше, була кімната відпочинку з панорамними екранами. Ілюмінатори на космічних кораблях давно не проєктувалися, оскільки вони послаблювали структурну міцність і до того ж пропускали потік радіації. З Ніком Оксі бачилася рідко. У них не збігалися зміни. Коли Нік працював, вона відпочивала, і навпаки.

- Зіронька хоче дременути у відкритий космос?

Звертання, придумане Ніком і сказане іншим чоловіком, було недоречним і неприємним. Оксі різко обернулася. Перед нею стояв Коді – молодий бортінженер, який із першої зустрічі на неї запав. І хоча вони були по суті ровесниками, Коді їй здавався молодшим і невихованим. Мова його, як у підлітка, рясніла сленговими слівцями. Вихована на класичній літературі, вона не сприймала такий рівень спілкування.

- Загалом мене звуть Оксі. Ти це знаєш.

- А Нік тебе кличе Зіронькою.

Це «кличе» обурило її, і вона відповіла:

- Quod licet Iovi, non licet bovi.

- О-па! Ти чого? Образилася, чи що? Що я не так сказав?

- Все ясно з тобою. З латинської фраза означає: «Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику»

- А, ну так! Куди нам, інженерам, до астрофізиків, з кодом доступу С!

Медик Харві, який у Оглядовій відпочивав у кріслі, зареготав з приводу їхньої розмови. Коді сприйняв сміх тільки у свій бік і наїхав на Харві:

- Занадто часто у космосі сміятися не можна – зуби можуть окислитись.

Цього разу медик уже не стримався і реготав на всю, без зупинки. Коді не міг зрозуміти, чи то Харві над ним стьобається, чи він справді сказав щось смішне. Так і не зрозумівши, Коді розвернувся та пішов.

– Цікавий суб'єкт!

- О, так, - Оксі посміхнулася.

Тепер вона могла милуватися космічним краєвидом. По обидва боки космольоту тяглися дві суцільні смуги астероїдів. Схоже, що вони з льоду. Здавалося, що корабель  летить чорним коридором, стіни якого сяють діамантами.

Такого в космосі Оксі ще не бачила. Дівчина запитала у Харві:

- Ми де?

- Між кільцями Сатурна.

Оксі здивовано підняла брови.

- Ти чого, не пам'ятаєш? Ще зі школи? Кільце Сатурна  складається із двох кілець, розділених чітко видимим зазором - щілиною Кассіні. Ось між двох кілець, у цій щілині ми і летимо.

- А навіщо так складно?

- Тому, що за цими астероїдами флот сіріусців нас не запеленгує. Ну , на це ми сподіваємося. Ми надіслали їм дипломатичну ноту. Якщо вони погодяться на переговори, один космоліт полетить їм назустріч. А два залишаться тут.

- А якщо вони його знищать?

- Ось тому командир і не ризикує всіма трьома. З місією полетить не вся команда, щоби мінімізувати жертви.

- А ці люди знатимуть, що летять практично на смерть?

- Звісно!

Оксі подумала, як би вона відреагувала, якби їй запропонували летіти у кораблі-смертнику? Чи можна заради високої мети свідомо йти на смерть? Відповіла, що так. Але при цьому задумалась, що ж відчуває в цій ситуації людина? Які почуття та емоції? Їй здалося, що це страшно. Не смерть. Це відбувається миттєво. Страшно пережити розуміння того, що тебе скоро не буде. Зникне весь цей світ, який ти любиш і яким живеш.

Нік нечутно підійшов ззаду, йому так хотілося Оксі обійняти і попрощатися. Але як їй сказати? Рідкісні моменти, коли в її очах застигали сльози, вибивали його з колії.

- Вітання! Хіба ти не на зміні?

- Мене звільнили…

І тут його очі усе розповіли. Ох, ця жіноча проникливість! Відразу полоснуло впоперек грудей гострим болем. У горлі з'явилася тверда, як кулак, грудка, яка тиснула і заважала вдихнути і видихнути. На очах виступили сльози, все стало розмито, навіть обличчя Ніка.

- Ну ну…

Він притяг її до себе, щоб заспокоїти.

- Коли летиш? - ледве видавила із себе.

- Зараз…

З горла вирвався якийсь невизначений схлип. Але вона таки стрималася, щоб не розплакатися.

З одного боку, Ніку було приємно, що  Оксі так побивається. Значить, він їй не байдужий. Але з іншого ... він не хотів, щоб вона страждала. Йому хотілося її міцно обійняти, притиснути до себе. Може, бачаться востаннє. Може, це взагалі його останній день. Він різко відірвався від неї та пішов.

А потім були довгі години очікування. Космоліт Ніка не подавав жодних ознак життя. Командувач установив контрольний час. Він минув. "Що з Ніком?" - це питання нескінченно стукало у скроні і заважало Оксі працювати.

Космоліт - розвідник VX-964 виринув із щілини Кассіні і завис в інертному польоті над кільцем Сатурна в позначених сіріусцями координатах.

Ніякого ворожого флоту.

Уго, командир корабля -- розвідника, повідомив про це Центр Управління Польотами. Зв'язуватися з рештою кораблів було заборонено. Земля повідомила, що флотилія сіріусців зникла з радарів. На командному пункті панувала напруга. Усі уважно стежили за моніторами. Нарешті, це набридло командиру, і він кинув своєю рідною італійською:

- Nі il sole né la morte si possono guardare fissamente. (На сонце та на смерть не можна пильно дивитися)