Жезл Тота

Оксі планувала на хвилинку забігти до Лабораторії Простору та Часу, щоб перевірити, чи немає там Блека, але зависла надовго. Баольба з ніжністю кинувся назустріч: він себе багато в чому звинувачував і радів, що все так вдало закінчилося. Зразу ж він познайомив  із новим членом команди - стареньким висохлим професором єгиптології Чензірою Алшаукхою.

- Чензір, з єгипетськоЇ - мандрівник,- подав руку для привітання професор.

- Ксенія, з грецької - гостя, - у тон вченому з усмішкою представилася дівчина. Обидва засміялися.

- Ну, мандрівник та гостя – це майже одне й те ж. Сподіваюся, що ви будете друзями,- намагався зробити обстановку теплішою Баольба.

- Я тільки не розумію, з яким ім'ям до вас звертатися. Баольба називає вас Ксюшею, Мішель - Ксью. Решта – Оксі. А мені подарували - чарівне - Ксенія. Ви небезпечні! Ви як багатолика Хатор - богиня кохання та родючості, яка може перетворюватися на Сехмет, богиню війни та руйнування. Мені вас боятися? - з іскринкою в очах спитав учений.

- Чензіро, ти про що? – втрутився Баольба. – Це ж наша Зіронька. Добра, мила та красива.

- З приводу краси не сперечаюся, одне із синонімічних імен Афродіти – Ксенія. В іншому розберемося.

Він кивнув доброзичливо дівчині.

Оксі зручно примостилася у кріслі біля Мішеля і вирішила дізнатися, який матеріал вони переглядають.

Мішель нахилився і шепнув:

- Знаєш, як зображували Хатор?

Оксі здивовано зсунула плечима.

- У вигляді корови, або жінки, у якої в зачісці - сонячний диск між рогами, - і, розчепіривши вказівний і середній пальці, приставив до голови і замукав.

Чензір обернувся, зрозумів про що мова, посміхнувся. Баольба показав кулака.

Усі зосередились на голограмі.

Атрум та Праоп були в підземеллі під Сфінксом, досліджували палац богів.

- А як Праоп пройшов світлове поле? - прошепотіла вона Мішелю.

- Ти не повіриш - вони рідні брати!

«Так. Відсутня кілька діб, а тут такі новини...»

- А Чензіра з якою метою?

- Виявляється, він в експерименті від початку. Але через поважний вік КННЕ дозволила йому працювати дистанційно. А зараз? Розумієш, розв'язка наближається... - Мішель затнувся.

Баольба суворо дивився на них.

 Усі в захопленні розглядали підземний палац під Сфінксом. Це не монолітна груба кладка, як на поверхні. Рівень технологій як будівництва, так і облицювання палаца вражав. Баольба і Чензіра постійно збільшували фрагменти і крутили їх на 360 градусів. По-перше, дивували розміри підземного палацу та його висота. Вимірявши голографічний об'єкт, ШІ видав:

- Довжина будівлі – 250 метрів, ширина – 185, висота – 22 метри. Матеріал – базальт, граніт, облицювання – мармур. Перекриття з аморфного металу, не схильного до корозії. Визначення складу сплаву неповне, два елементи відсутні у класифікації хімічних елементів землян. Приблизний час будівництва – 11 століття до н.е.

У Лабораторії стояла тиша. Атрум та Праоп розглядали Круглу Парадну Залу, яка по периметру була прикрашена чудовою колонадою. Коли Баольба збільшив фрагмент колони, Чензіра попросив:

- Збільшіть ще.- І продовжив.- Зверніть увагу, на поверхні колон видно брижі. Запитайте похибку верстата.

– Приблизно 0,05% – видав ШІ.

- Ви розумієте, що така висока точність шліфування при величезних розмірах цілісних колон – це інопланетні технології!

Баольба :

- Так тут інших варіантів і немає.

- Зверніть увагу на освітлення,- втрутився Мішель. – Ви бачите джерела? Я ні. Світло ллється звідусіль. Таке враження, ніби світиться повітря.

Колонада завершувалась скульптурною композицією – три п'ятиметрових бога сиділи на тронах.

Атрум і Праоп з цікавістю  розглядали статуї богів. Центральний бог був зображений з головою ібіса, в руках у нього був жезл та анх*.

/ПРИМІТКА: Анх - символ, що веде своє походження з Стародавнього Єгипту. Відомий як єгипетський ієрогліф ☥ «ключ життя», «ключ Нілу», «єгипетський хрест»/

Ось жрець зробив декілька кроків вперед і став практично в центрі кола, викресленого знаками. Жезл в руках центрального бога ожив: дві змії, що сплелись у складному візерунку, підповзли до вершини – відкрили пащі і зашипіли, наче хотіли проковтнути сонце з крилами, що вінчало вістря жезла. Сонце мало око – небесної краси кристал. Ось він зблиснув - і блакитний промінь запалив під ногами жерця символи.

Атрум відсахнувся і подивився на підлогу. У центрі кола ожили ієрогліфи, заграли фарбами, і став кружляти по колу малюнок, схожий на мандалу. Через секунду один орнамент змінювався іншим. Це було так гарно, так фантастично… Атрум та Праоп завмерли.

Оксі це нагадало враження від віртуальної картини Ван Гога «Зоряна ніч».

 І ніхто не звернув увагу на Чензіру, який схопився зі свого крісла і завмер, онімів. Першим на нього глянув Баольба.

- Чензіре!

Той щось шепотів.

- Чензіре,- Баольба встав і торкнув старого за руку. Той глянув на нього шаленими очима. Баольба відсторонився. Але все-таки його слова подіяли. Чензіре звернувся до всіх:

- Жезл Тота! Розумієте? Жезл Енергії Тота існує!

Ніхто нічого не розумів. Оксі принесла схвильованому вченому води. А він спочатку щось бурмотів. Потім почав урочисто цитувати:

 «Швидко мчали ми назустріч сонцю ранку, доки не стала земля під нами, земля дітей Кхем. Шаленіючи, зустріли вони нас кийками і списами, занесеними в гніві, бажаючи занапастити і знищити всіх до єдиного Синів Атлантиди. Підняв тоді я свій Жезл, і направив промінь вібрації, вразивши їх так, що вони стали нерухомі, як уламки каміння гори. Тоді я звернувся до них словами спокійними і мирними і розповів про силу Атлантиди, кажучи, що ми – діти Сонця та його посланці. Упокорив я їх своєю магічною наукою, доки не впали вони ниць біля моїх ніг, і тоді звільнив я їх»**

/ПРИМІТКА: цитата із «Смарагдова Скрижаль I: Історія Тота Атланта»/