"Пармська обитель" та мідний таз

Оксі укомплектовувала матеріали своєї зміни. Увійшов Мішель.

– Salut!

– Salut!

- Як чергування?

- Довго переказувати, прочитаєш звіт, - відповіла дівчина.

- Ксью, ти що? Втомилася? А в мене для тебе подарунок.

Оксі підвела на нього здивовані очі. Він вручив їй пакунок. Незвичайність його була, по-перше, в пакуванні. Це була не сучасна саліблоза, а старовинний коричневий пакувальний папір.

/ ПРИМІТКА: *Саліблоза – (soluble) – легкий пакувальний матеріал для побутових потреб у ХХІІІ ст., що легко та швидко розчиняється у воді, при розкладанні віддає макро- і мікроелементи в грунт, у воді це ще й корм для рибок. Вигадка автора. /

Взявши подарунок, дівчина спочатку з насолодою понюхала папір. По-друге, вона помацала подарунок і зрозуміла, що то була паперова книга. Очі спалахнули радістю.

- Це мені?

- Тобі, тобі!

- Назовсім?

- Ну, я ж сказав – подарунок!

Оксі дбайливо розгорнула обгортку, щоб не пошкодити, і витягла «Пармську обитель»** французькою мовою.

Радість її була такою великою, що вона кинулася обіймати Мішеля. На що той здивувався і не знав, як реагувати. Почуття були щирі. Це королівський подарунок!  Ще до Великої катастрофи цивілізація перейшла на електронні книги, а після загибелі бібліотек у 2166р книги стали раритетами. КНЕП*** не дозволяла вирубувати ліси заради забаганки мати паперові книги.

 / ПРИМІТКА: КНЕП – Комісія Спостереження за екологічними проблемами /

Книги видавалися ще, але маленькими тиражами по 5 штук для автора і як бонуси для категорій А і В. Категорія С  давала лише безкоштовне житло та подорожі в межах Конгломерації Златів. Тому радість Оксі була безмежною.

Мішель заслуговував на довіру. І Оксі наважилася.

- Мішель, ти можеш мені двома словами розповісти про принцип роботи апарата Арсіноя?  Ра-Зерта?

- У двох словах, Ксью, не можу, - Мішель усміхався. Він все ще був під вливом емоцій дівчини від його подарунка.

 - Мішель?! – чи то докірливо, чи то грайливо подивилася вона на нього.

- Добре, що тебе конкретно цікавить?

- Ну, я ж сказала, принцип роботи.

- Спробую. Загалом, незважаючи на те, що професор Арсіной введений у стан глибокого сну, його мозок працює в тому ж ритмі, що і під час неспання. Це зрозуміло?

- Так, дослідження Сікларі.

- Йдемо далі. Під час сну частина спогадів із короткочасної пам'яті переміщається у довготривалу. Це називається консолідацією пам'яті. Мозок сортує новий досвід з різних систем пам'яті, щоб сформувати асоціації та зв'язки. Якби професор почав розмотувати нейронні ланцюги по спіралі, то після спогадів свого реального життя у ХХІІІ ст. він вийшов би на попередню реінкарнацію. Свій апарат він спочатку хотів назвати Стрілою, тому що сигнал йде не по спіралі, а стрілою прямо до вершини цієї спіралі і починає розмотувати нейронні ланцюги з першої інкарнації. Тобто з Стародавнього Єгипту. Все зрозуміло?

- Так. А тепер скажи мені ось що. Чи може Арсіной якимось чином впливати на думки і вчинки жерця Атрума?

Мішель одразу став серйозним:

- А ось про це, будь ласка, детальніше.

- Розумієш, коли Атрум хотів убити Праопа, на його обличчі явно читалася рішучість. Він потягся до ножа, але не зміг його витягти. Я збільшила фрагмент. Побачила, як надулися вени на його руках. І в мене склалося враження, що хтось ніж або руку утримував, і жрець не міг його вирвати. І на обличчі жерця відбилося здивування і обурення. Ось тоді в мене ця думка і майнула. Може, Арсіной впливає на думки і вчинки Атрума?

- І ти про це мовчала?!!

- Я боялася, що ви будете з мене сміятися.

- Ксью, в нашому експерименті немає дрібниць! Важлива кожна деталь. Я перегляну архів, з хлопцями - нейробіологами порівняємо всі показники організму Арсіноя і, може, це виведе на щось цікаве. Все, все…Прощаємось. Тепер у мене багато роботи.

Вдома Оксі відмовилася від обіду. Коли вона була в стані хвилювання, шлунок стискався і не пропускав їжу. Випивши в котрий раз кави і з'ївши шматочок чорничного мусу, вона дістала «Пармську обитель» і зручно вмостилась на диванчику.

- Сола, зміни інтер'єр.

Сола: Переваги?

- Щось  у французькому стилі.

І одразу  у кутку спалахнув  білого мармуру камін, в якому приємно потріскували дрова. У канделябрах, як від легкого подиху вітерця, захвилювалося полум'я свічок. Тільки стіни мерехтіли невизначеним кольором.

- Соло, у чому проблема?

Сола: не можу швидко підібрати колірну гаму для шпалер та гобеленів.

- Я в якомусь музеї бачила канаркову кімнату. Веселенька така.

Кімната миттєво змінилася. Гобелени надали їй затишок та камерність.

Оксі не поспішала відкривати книгу. Вона на рівні грудей обома руками обійняла її і вдихала аромат старовини, змішаний із пилом і навіть якимись парфумами.

Сола: Інформація від Річарда Гросса.

– Слухаю.

- Ксенія, у нас нарада, тобі треба терміново приїхати.

Повне її ім'я і те, що він звернувся навпростець, говорило про серйозність ситуації. Потрібно було терміново збиратися.

- Ну, ось, Сола, як казала моя прабабуся, накрився мій вихідний мідним тазом. До речі, сто разів чула, а так і не поцікавилася, до чого тут мідний таз. Поки мене не буде, розшукай значення цієї ідіоми. Бувай.

Коли Оксі увійшла до «чистильника», побачила, що Річ і Рей не самі.

- Назар Піддуб.

- Служба безпеки КННЕ, - додав Річ.

"А чому без Блека?" - подумала дівчина, а вголос запитала:

- Щось трапилося?

Річ кивнув головою. Оксі чекала.

– Пропав Нік.

- Коли?

- Одразу після конференції з інопланетянами.

Оксі дивилася на нього, чекаючи на подальшої інформації.

- Розумієш, не просто зник, а зник на навігаторі після п'яти хвилин польоту. Версії дві.  Перша. Можливо, Нік  поставив на свій а-план потужний відбивач сигналу.