Цариця Тефтанут

Наступного ранку, підходячи до Лабораторії, Оксі побачила Мішеля. Щиро посміхаючись, він кивнув їй:

– Salut!

– Salut! А хто в Лабораторії?

- Баба, - Мішель наголосив на останньому складі.

- Баба?

Мішель розреготався:

– Баба – це скорочено від Баольба. Блек вигадав. А взагалі ми  частенько кличемо боса Алі-Бабою  за східну зовнішність.

- Adieu! - попрощалася Оксі, трохи різко, по-перше, вона вже спізнювалася, а по-друге, їй не дуже сподобалася риса Мішеля над всіма глузувати. Однак, коли увійшла до Лабораторії, на неї ніхто не звернув уваги. Баольба і Блек сперечалися над якимись документами і ледь кивнули. Оксі сіла за пульт. З обов'язками та правилами роботи вона була знайома. Коли дівчина включила програму, в Лабораторії вже нікого не було.

На неї пильно дивився Атрум. А вона, замріявшись, раптом уявила професора Арсіноя: чорне хвилясте волосся, високий розмах широких брів і розумні, з милим прищуром карі очі. В цих очах було стільки глибини, що не важливо було,  що він говорить, вона завжди тонула в цих очах. Раптом напівприкриті очі Атрума полоснули палючим вогнем. Оксі встигла зловити цю мить. На кого це він так зреагував? Вона простежила за його поглядом – до зали, де разом із фараоном бенкетували вищі сановники, увійшла цариця Тефтанут.

Вона йшла спокійно. Напівпрозора золотиста накидка не приховувала фігуру і зелену пов'язку, яка м'яко облягала округлі стегна, спускаючись до низу живота і спадаючи між стрункими ногами. «На диво, дуже гарна мініатюрна фігура, – позаздрила  Оксі. - Цариця вочевидь не єгиптянка, є домішки ефіопської крові». Дівчина уважніше почала розглядати вбрання цариці. Широкий золотий комір-пелерина поверх накидки закривав плечі і верхню частину грудей, він був усипаний пластинами небесної і зеленої бірюзи. Розкіш золотисто-зеленого вбрання доповнювали діадема та браслети, прикрашені зміями з блискучими очима-смарагдами.

Коли всі завмерли, Оксі помітила, як посміхнувся Атрум. Голос Арсіноя озвучив  його думки:

 – Тільки моя Тефтанут могла створити таке чарівне вбрання, де так багато різних детелей, але вони зовсім не прикривали її довершену фігуру. Та ви, йолопи, ніколи в житті не побачите цю жінку у всій красі. Ковтайте слину. Вона моя… Ну, буде моєю, коли прийде час… Коли захочу…Коли захочу? Так, я давно вже хочу. О, цей солодкий біль хотіння. Чого ж я боюся? Що він швидко зникне?  Як це бувало з іншими?.. Чекайте, ось зараз  Тефтанут сяде на трон, сукня  підніметься і оголить ступню. О боги! Такої витонченої і тендітної ніжки я не зустрічав у жодної жінки. Ну, подивися ж на мене, Тефтанут. Подивися, подивися... - подумки гіпнотизував царицю жрець.

Атрум шукав погляд Тефтанут, а Оксі, заінтригована, розглядала щиколотку цариці. Маленькі нігтики були пофарбовані в білий колір. Між великим і другим пальцями вгору піднімався вузький золотий ремінець, повторюючи лінію гарного підйому. Вузький ремінь пристібався до ширшого, прикрашеного візерунками з кольорової емалі та підвісками з напівдорогоцінного каміння.

 "Ого, та ця ніжка і ці сандалії - витвір мистецтва, нічого не скажеш. Боги! – Оксі не помітила, як запозичила у Атрума вигук. – Скільки ж тут матеріалу для істориків, мистецтвознавців та етнографів! Цей експеримент схожий на подорож у часі…" Роздуми Оксі були перервані обуреним поглядом цариці. Її очі, підведені знизу широкою зеленою смугою, метнули вогонь, що міг вмить спопелити. І водночас на сонці зблиснув смарагд у діадемі цариці, подібно до янгола-охоронця, він відводив від своєї господині настирливий погляд і нечисті думки жерця. Пройшло п'ять хвилин після появи цариці, а Оксі зрозуміла - ці двоє відчувають один до одного таємну пристрасть: «Але вона йому ще не піддалася. Тендітна, але войовнича, як я ... »

Оксі посміхнулась.

 А горло Тефтанут стискав бурхливий гнів: «Як сміє він на мене так дивитися, та ще й при всіх, накликаючи небезпеку. Він таки далеко зайшов». Від погляду Атрума вогняна лава розлилася  тілом і просвічувала крізь смагляву шкіру рум'янцем. Думки плуталися і суперечили одна одній: «Але ж я його люблю, ні дня не можу прожити, щоб його не побачити, ось і зараз прийшла тільки заради нього. Це так…так… Але ж…зараз я готова його вбити за свій сором…»

Тефтанут різко підвелася і поспішила до своїх покоїв; сановники не здивувались, всі знали, що цариця терпіти не може свого чоловіка-хлопчика. Треба віддати належне фараону, він не помітив, як вона прийшла до зали, не помітив, і як вона зникла.

 Увійшовши до своєї опочивальні, цариця побачила незастелену постіль. Сплеск гніву, нарешті, вийшов назовні та знайшов предмет для катування: цариця схопила зім'яте покривало і почала хльостати ним рабиню. Та мовчки приймала удари, боячись навіть обличчя прикрити руками.

- Скільки разів я тобі казала, що в неприбрану постіль може заповзти хвороба! Ти хочеш, щоб я захворіла? Ти хочеш, щоб я померла? – несамовито кричала цариця.

- Ні, ні, пані, це не так. Я люблю вас, я не можу такого бажати. Я винна, пані, вибачте.

Тефтанут розплакалася і впала на ліжко. Рабиня підвелася, підійшла до цариці і після хвилинного вагання почала несміливо гладити безвольну руку, що звисала з ліжка. Нарешті Тефтанут заспокоїлася, повернулася на спину. Золота діадема сповзла з волосся, цариця взяла її в руки і довго дивилася у смарагдові очі змії. Вона знала, що цей камінь збільшує проникливість і здатність розуміти іншу людину: «Атрум – найрозумніший і найсильніший із усіх чоловіків, яких я знаю. Він не принижуватиметься і не схилятиметься перед жінкою, навіть якщо сильно її любить. Таких жінок він завойовує відкрито, із викликом. Але ж я не просто жінка, я цариця. Він погубить нас обох. Фараону, певно,  вже донесли. Треба щось вигадати. Але що? Що?» - захотілося спати.

Оксі зрозуміла, що нервовий зрив у цариці пройшов. Споглядання смарагду виявило снодійний та легкий гіпотензивний ефект, врівноваживши процеси збудження та гальмування нервової системи. Але… де ж Атрум? Якщо Оксі бачить цю сцену, то її спостерігає і жрець? Де ж він? Оксі оглянула царські покої. Невже ховається за драпіруванням? Втім, у них у палацах завжди були потайні ходи та кімнати. Але думка, що Атрум-Арсіной  підглядає за жінкою, була для Оксі неприємною.