Глава Четверта(завершення 17)

— «Шановний Атраксе. Усе це настільки неймовірно і… неправильно, що не вкладається у свідомості… Але якщо ви до цього спокійно ставитеся… То і я мушу взяти себе в руки».

Атракс підняв вказівний палець і сказав:

— «Рамасан, скажіть, але невже це звучить неймовірніше того, що сталося в підвалі?»

— «Ні, звичайно… Але, якщо чесно, ось те чудовисько, яке ви вбили, чомусь у свідомості сприймається як якийсь лиходій. Але зараз цей монстр сприймається так, ніби це був лиходій з людського роду. Так, я, коли побачив, як ви з ним билися, відчув такий страх, подібного якому не відчував ніколи. Так, я бачив поблизу на власні очі, наскільки жахливою була ця потвора. Але… Але ось сукуб, який вискочив із розбитого рубіна в обійми ватажка розбійників, чомусь шокує мене дуже сильно. Можливо, тому, що я особисто не був очевидцем усього, що відбувається…»

Атракс ствердно кивнув і сказав:

— «Це так і є, пане Рамасан. З тією мерзотою в підвалі Ви наочно зіткнулися, тому свідомість намагається усе побачене розмістити і скомпонувати. Але ось почуте сприймається дещо інакше. До речі, хотів поцікавитися, а що сталося з тілом цього створіння?»

Рамасан махнув рукою і сказав:

— «Воно так і залишилося в підвалі. Підняти його не змогли і п'ятеро людей, навіть просунувши під нього мотузки. Не уявляю, скільки у Ваших руках сили, пане Атраксе, щоб змогти підняти це чудовисько і з такою силою його кинути об каміння підвалу… Але як би там не було. Варта все задокументувала, зробили замальовки і підвалу, і чудовиська, а підвал вирішено знову закласти. А на сходах у підвал вибудувати кілька кам'яних стін. Це я запропонував. Наразі це найкращий варіант. Тому що пропозиція завалити всю будівлю цілком, щоб блокувати вихід з підвалу, мене ніяк не влаштовує. Особливо з урахуванням того, що поверхом вище входу в підвал знаходиться моя лабораторія».